Пасько вийшов із зорельота. Йому хотілося якомога швидше бігти звідси. Але він ще знайшов у собі сили, щоб полагодити автоматичний замок у вхідному люкові. І лише відчувши, як здригнувся під рукою замок, зітхнув з полегкістю. Він ще поховав своїх мертвих товаришів. Повагавшись, завалив камінням і тіло Ральфа.
Капітан, як і перед відправленням Паська, сидів за столом, стомлений, зі ще більш суворим виразом обличчя. Він довго мовчав, немов роздумував — питати чи ні? Пасько сам сказав:
— Обвал…
— А зореліт?
Відвівши очі убік, Пасько відповів:
— Загинули всі. — Після паузи додав: — Посадку зробили автомати. Дюзова частина розбита.
Капітан подивився на нього, чекаючи, чи не додасть він щось іще. Не дочекавшись, тихо порадив:
— Іди відпочинь. Завтра старт…
Пасько підвівся і вже з-за плечей почув:
— Ти пробач мене. Я розумію, це нелегко…
Пасько вийшов, переконаний, що капітан зробив усе ж правильно, пославши до зорельота його самого. І ще, пригадавши його останню фразу, подумав: «А капітан, напевно, з самого початку чимало про що здогадувався».
ЗМІСТ
Остання орбіта
Стрибок у ніщо
Учитель
Листок сріблястої тополі
Гермес підказує напрям
У строк не повернулися
Шурхоти чужої планети
Бажання збулося, але…
Дублі
На Чаргон? Чи ні?..
Вогник у темряві
Зустріч