Выбрать главу

Пасько вийшов із зорельота. Йому хотілося якомога швидше бігти звідси. Але він ще знайшов у собі сили, щоб полагодити автоматичний замок у вхідному люкові. І лише відчувши, як здригнувся під рукою замок, зітхнув з полегкістю. Він ще поховав своїх мертвих товаришів. Повагавшись, завалив камінням і тіло Ральфа.

Капітан, як і перед відправленням Паська, сидів за столом, стомлений, зі ще більш суворим виразом обличчя. Він довго мовчав, немов роздумував — питати чи ні? Пасько сам сказав:

— Обвал…

— А зореліт?

Відвівши очі убік, Пасько відповів:

— Загинули всі. — Після паузи додав: — Посадку зробили автомати. Дюзова частина розбита.

Капітан подивився на нього, чекаючи, чи не додасть він щось іще. Не дочекавшись, тихо порадив:

— Іди відпочинь. Завтра старт…

Пасько підвівся і вже з-за плечей почув:

— Ти пробач мене. Я розумію, це нелегко…

Пасько вийшов, переконаний, що капітан зробив усе ж правильно, пославши до зорельота його самого. І ще, пригадавши його останню фразу, подумав: «А капітан, напевно, з самого початку чимало про що здогадувався».

ЗМІСТ

Остання орбіта

Стрибок у ніщо

Учитель

Листок сріблястої тополі

Гермес підказує напрям

У строк не повернулися

Шурхоти чужої планети

Бажання збулося, але…

Дублі

На Чаргон? Чи ні?..

Вогник у темряві

Зустріч