— Ми обов’язково повернемося! — це сказав в мікрофон П. К., розмовляючи з Валею.
Через декілька хвилин крізь шум і тріск пролунала ледве чутна відповідь:
— Чекатиму. Чуєш?
П. К. аж засяяв з радості. А нас чомусь цілий день потім переконував, ніби радісно йому тому, що вдалося записати незнайомий сигнал. Дивак. Можна подумати, що я не бачив кольорового фотопортрета Валі, який він ніколи не прибирає з свого робочого столу.
8 грудня
Сьогодні було весело. Вранці крізь сон я чув, що С. В. обіцяв П. К. викликати Землю, щоб передати цікаву новину. Передачі ми ведемо лише в крайньому випадку — кожна вимагає стільки енергії, що її вистачило б нашим двигунам, щоб долетіти до Марса. Значить, новина — важлива. Я швидко вискочив в ходову рубку.
П. К., не відриваючись, дивився в окуляр телескопа і говорив:
— Виразно бачу тверду поверхню. Ніби циклон якоїсь неймовірної сили розігнав багатошарові хмари і відкрив нам материк Венери. Ген вода. Апарат! Плівку!
Справа в тому, що ми не збиралися проводити візуальних спостережень і відключили синхронізовану з телескопом фотоустановку.
Миттєво був зроблений знімок. П. К. віддав плівку С. В.
Командир довго вивчав її і нарешті сказав:
— Схоже на те. Але…
— Що «але»? — образився П. К. І забрав плівку. — Тут добре видно.
— Вітю, — попросив мене С. В., — подай мені, будь ласка, світлофільтр для збільшувача.
Крізь збільшувач, оснащений світлофільтром, ми побачили могутнє завихрення, динамічно схоплене об’єктивом фотоапарата. Але те, що на плівці для ока, озброєного тільки лупою, уявлялося поверхнею, виявилося ще одним шаром хмар, темно-сірих, грозових.
П. К. зніяковів і відійшов від столу. Весь день він відчував себе ніяково, бо ми іноді кепкували з нього. І коли його допекли, сказав:
— Я сам бачив. Апарат не встиг. Упевнений, що ми помилилися, вибираючи маршрут! На Венері є життя. Дуже шкодуватиму, що не я побачу його першим.
Чому не вирушили ми на Венеру?
11 грудня
Вираз «Дайте світлофільтр» прижилося. Якщо хтось з нас висловлює щось неймовірне, йому нагадують: «Дайте світлофільтр».
2
«Набат» летів до Марса. Життя космонавтів після перших днів, трохи невлаштованих через новизну обстановки, пішло нарешті розмірено і нормально.
Венера залишилася далеко обабіч траси корабля, і космонавти перестали спостерігати за нею. Труба головного телескопа «Набата» тепер була націлена на червонувату кульку, що вже яскраво засвітився в чорній безодні неба.
По-різному чекали космонавти зустрічі з Марсом. Павло вважав цю планету мертвою, без ознак високоорганізованого життя. Бурмаков же схилявся до думки, що там навіть є розумні істоти. Можливо, тому Павло майже не дивився в телескоп. Навіщо, якщо все встигне побачити зблизька, навіть руками помацати. А Бурмаков, що б не робив, ні-ні та й загляне в окуляр: а не чи з’явилося там щось нове?
Нового не було. Марс ріс, збільшувався і як і раніше залишався загадковим, ховаючи від людей деталі свого ландшафту.
Але так не могло довго тривати. Вони повинні були нарешті щось помітити. І, як не дивно, першим це «щось» помітив Вітя. Байдужий спочатку до зір, він став незабаром пристрасним прихильником Бурмакова і іноді заступав його біля телескопа
— Бачу! Мерщій фотографуйте! — закричав Вітя.
Бурмаков припав до окуляра, намацав важіль перемикання і натиснув його. Телевізійний екран, сполучений з лінзами телескопа, засвітився. Поволі, ніби на фотопапері, що лежить в проявнику, на ньому стали проступати контури одного з куточків марсіанської поверхні. Ніхто ще ніколи не бачив Марс так близько, не милувався його пейзажем, схожим і не схожим на земний.
На екрані, який став жовто-червоним, прямою лінією пролягла вузенька сірувата стрічка. Щось подібне вони вже спостерігали неодноразово. Але уважно вгледівшись, Павло зрозумів, що вразило Вітю і схвилювало Бурмакова. На сірій стрічці з’являлися і зникали маленькі іскорки. Так могла поблискувати тільки вода на сонці.
— Те-че, — роздільно промовив Павло.
— Ось вам перший доказ. Де є вода, там повинне бути життя.
На знак згоди Павло схилив голову. Бурмаков мав підстави для такого висновку. Марс, що має воду, цілком міг виявитися схожим на Землю.