Грегор знову поринув у апатичний напівсон. Арнолд вів далі:
— Реалізація потенціалу — ось чого прагне ця машина. Кінцевим прагненням Конфігуратора є створення всього, що тільки можливо. З цього погляду будь-яке повторення мирна витрата часу.
— Більш сумнівних міркувань я в житті не чув, — сказав Грегор. — Але припустимо, що ти маєш рацію. Що з цим можна вдіяти?
— Не знаю, — сказав Арнолд.
— Так я й думав.
Того вечора Конфігуратор зробив їм на вечерю цілком пристойний ростбіф. На десерт був яблучний пиріг «а-ля машина» з гострим сиром на закуску. Моральний стан компаньйонів істотно поліпшився.
— Замінники, — задумливо вимовив Грегор, затягуючись сигарою марки «Конфігуратор». — От що треба спробувати. Сплав 342 — не єдиний матеріал, з якого можна виготовляти обшивку. Є маса інших матеріалів, достатньо довготривалих, щоб протриматися до Землі.
Навряд чи можна було хитрістю змусити Конфігуратор виготовити пластини із заліза або будь-яких його сплавів. Компаньйони замовили машині бронзову пластину й отримали її. Однак після цього Конфігуратор відмовив їм у мідній та олов'яній. На алюмінієву машина погодилася, так само як на пластини з кадмію, платини, золота й срібла. Вольфрамова пластина була унікальним виробом, дивно, як Конфігуратор взагалі зміг її відлити. Від плутонію Грегор відмовився, і список придатних матеріалів поступово став вичерпуватися. Арнолдові спало на думку використати надміцну кераміку. Останню пластину вони зробили з чистого цинку.
Звісно, благородні метали у польоті могли розплавитись, але за умови належного охолодження до Землі їх повинно було вистачити.
Загалом, уночі приятелі непогано попрацювали і вже до ранку змогли випити за успіх підприємства чудового, хоча й трохи маслянистого сухого хересу марки «Конфігуратор».
Наступного дня вони змонтували пластини й оглянули результати своєї праці. Кормова частина корабля нагадувала індіанську клаптеву ковдру.
— Як на мене, дуже гарно, — сказав Арнолд.
— Сподіваюсь, вони протримаються до Землі, — промовив Грегор. — Гаразд, час братися за систему керування.
Тут виникла нова проблема. Були розбиті чотири однакові деталі — тендітні й складні вироби зі скла та дроту.
Замінити їх було нічим.
Машина без заперечень видала першу. На цьому все й закінчилося. До полудня у приятелів просто опустилися руки.
— Є якісь ідеї? — запитав Грегор.
— Поки немає. Може, пообідаємо?
Вони вирішили, що салат із лобстерів буде до речі, й замовили його Конфігураторові. Той трохи погудів, але нічого не видав.
— А зараз що не так? — запитав Грегор.
— Цього я й боявся, — відповів Арнолд.
— Чого ти боявся? Адже ми ще не замовляли лобстерів.
— Ні, — промовив Арнолд. — Але ми замовляли креветки. І ті й інші — ракоподібні. Боюсь, Конфігуратор починає ухвалювати рішення за класами.
— Що ж, доведеться відкрити пару банок консервів, — сказав Грегор.
Арнолд спроквола усміхнувся.
— Розумієш, — сказав він, — коли я купив Конфігуратор, то подумав, що нам більше не доведеться турбуватись про їжу. Річ у тім...
— Консервів немає?!
— Немає.
Вони повернулися до машини й замовили сьомгу, форель, тунця...
Безрезультатно. Тоді спробували замовити свинячу відбивну, баранячу ніжку та гуляш із телятини. Нічого.
— Схоже, що Конфігуратор вважає ростбіф, який ми з'їли вчора ввечері, представником м'яса усіх ссавців, — сказав Арнолд. — Це цікаво. Якщо справа так піде й далі, ми зможемо розробити нову теорію видів...
— На голодний шлунок, — сказав Грегор.
Він спробував замовити смажене курча, цього разу Конфігуратор спрацював без затримки.
— Еврика! — вигукнув Арнолд.
— Хай йому біс! — вилаявся Грегор. — Треба було замовляти індика.
На планеті Денет падав дощ. Довкола залатаної хвостової частини корабля здіймалися клуби туману.
Арнолд щось довго рахував на логарифмічній лінійці, а Грегор допив херес і намагався замовити віскі. Переконавшись, що його спроби марні, він взявся розкладати пасьянс.
Після убогої вечері, що складалася із залишків курчати, Арнольд, нарешті, закінчив розрахунки.
— Це повинно подіяти, — сказав він.
— Що саме?
— Принцип насолоди!
Арнолд підвівся й узявся крокувати по кабіні.
— Ця машина має квазілюдські властивості й, очевидно, певною мірою здатна навчатися. Гадаю, ми зможемо навчити її отримувати задоволення від повторного виготовлення тих самих речей, а саме — елементів системи керування.