Парк повернувся, щоб іти назад, активувати синтетів, але зупинився й узяв до рук маленьку чорну скриньку, що випала з рук Едсела.
На її кришці плавним марсіанським шрифтом було викарбувано: «Абсолютна зброя».
«Що б це могло означати?» — подумав Парк. Він дозволив Едселові прожити саме стільки, скільки було потрібно для того, щоб випробувати всю зброю. Немає сенсу ризикувати зайвий раз. Шкода, що він не встиг випробувати і це.
«Утім, мені цей не потрібно, -подумав він. — І так всього більш ніж досить. Але ця остання може полегшити справу, зробити її значно безпечнішою».
Що б там не було, це йому, безперечно, допоможе.
— Що ж, — промовив він сам до себе, — подивимося, що вважали абсолютною зброєю самі марсіани, — і відкрив скриньку.
Над нею здійнявся струмінь пари. Парк відкинув скриньку подалі, побоюючись, що там отруйний газ.
Пара здіймалася струменем вгору і в боки, потім почала густішати, утворюючи темну хмару.
Хмара розширювалася, росла й набувала певної форми.
За кілька секунд вона остаточно сформувалася й застигла над скринькою, в останніх променях сонця блиснув білий метал. Раптом Парк побачив, що це просто величезний рот, а над ним застиглі очі.
— Хо-хо! — сказав рот. — Протоплазма! — Він потягнувся до тіла Едсела. Парк підняв бластер і старанно прицілився.
— Спокійна протоплазма, — сказало чудовисько, принюхуючись до тіла Едсела. — Мені подобається спокійна протоплазма, — і воно поглинуло тіло одним ковтком.
Парк вистрілив. На місці вибуху утворилася триметрова вирва. З неї, вдоволено посміхаючись, виплив гігантський рот.
— Як довго я чекав! — сказав він.
Нерви в Парка стиснулися в тугу грудку. Зусиллям волі він придушив у собі панічний жах. Стримуючи себе, Парк не поспішаючи, увімкнув силове поле, і блакитна хмара оповила його.
Усе ще посміхаючись, чудовисько пройшло крізь блакитний газ.
Парк схопив пістолет, з якого Едсел убив Факсона, відчуваючи, як зручно лягла в руку добре збалансована зброя. Він повернувся у той бік силового поля, звідки наближався рот, і натиснув спуск.
Чудовисько наближалося.
— Згинь, зникни! — заверещав Парк. Його нерви не витримали.
А воно наближалося, широко посміхаючись.
— Мені подобається спокійна протоплазма, сказало чудовисько, накриваючи Парка гігантським ротом, — але мені подобається й активна протоплазма.
Ковтнувши, воно випливло крізь іншу стінку поля, озираючись на всі боки в пошуках мільйонів одиниць протоплазми, як це бувало раніше, у старі добрі часи.
Білчине колесо
— Найкращі землі в Галактиці загинули, — скрушно промимрив сиерієць.
Це був здоровань два метри на зріст з темно-синім кольором обличчя. Великі сльози капали зі зволожуючих отворів на його шиї й залишали плями на дорогій сорочці. Уже п'ятнадцять хвилин він щось невиразно бурмотів про свої зруйновані землі.
— Заспокойтесь, сер, — сказав Річард Грегор, випроставшись на стільці. Він сидів за старим письмовим столом із горіхового дерева. — Компанія «ААА Ейс Міжпланетна служба оздоровлення довкілля» охоче допоможе вам вирішити усі ваші проблеми.
— Чи не могли б ви, сер, пояснити нам характер ваших проблем, — у свою чергу шанобливо поцікавився Арнолд.
Сиерійця й надалі переповнювали емоції. Нарешті він осушив зволожуючі отвори величезним носовиком і з надією поглянув на компаньйонів з «ААА Ейс».
— Руйнація! — вигукнув він. — Ось що на мене чекає. О, мої найкращі землі...
— Ми чудово розуміємо вас, сер, -підбадьорив його Грегор, — але поясніть, чому ви остерігаєтесь руйнування?
— У Бітер-Лаг, на планеті Сиер, у мене є ферма, — нарешті, опанувавши себе, почав розповідати сиерієць. — Я засіяв зерновими й іншими культурами близько восьмисот акрів землі. Цього місяця я очікую на сходи. Але щойно мої поля зазеленіють, кляті пацюки начисто усе зжеруть. Я зруйнований, знищений, розорений.
— Пацюки? — здивувався Арнолд.
— Вони. Так у нас називають цей вид гризунів із сімейства альфікс дрекс. — Зволожуючі отвори знову наповнилися слізьми, і сиерієць швидко їх витер. -Цього року просто якась щуряча пошесть. Мої поля аж кишать ними. Я перепробував усі можливі засоби, але ця мерзота плодиться швидше, ніж здихає. Зібравши врожай, я стану багатим і добре заплачу, якщо ви допоможете мені позбутися цієї погані.
— Гадаю, ми зможемо вам допомогти, — запевнив його Арнолд. — Звісно, спершу треба ознайомитися із ситуацією. Ми хочемо заздалегідь знати, з чим доведеться мати справу.