— Проблема? — знову підвищив голос Саймон, але опанував себе і сказав: — Вона кохає мене.
— Звісно.
— Тоді як ви можете розлучити нас?
— А яке відношення має одне до другого? — запитав містер Тейт. — Кохання це чудова інтерлюдія, відпочинок, воно корисне для інтелекту, самооцінки, гормонального балансу, шкіри обличчя. Але навряд чи хтось бажав би кохати й далі, чи не так?
— Я бажав би, — сказав Саймон. — Це кохання незвичайне, єдине...
— Так і є, — сказав містер Тейт. — Але, як ви, напевно, знаєте, будь-яке кохання організоване за стандартною технологією.
-Що?
— Ви, мабуть, чули про технології виробництва кохання?
— Ні, — сказав Саймон. — Я гадав, це було... природне.
Містер Тейт похитав головою.
— Ми відмовилися від процесу природного відбору багато століть тому, одразу після Технічної революції. Він занадто повільний і непридатний для комерційного використання. Навіщо він, якщо ми можемо продукувати будь-які почуття шляхом тренування й відповідного стимулювання визначених мозкових центрів? Результат? Пені абсолютно закохана у вас! Ваша власна схильність (як ми й розрахували) саме до її соматичного типу зробила почуття повним. Ми завжди застосовуємо темний морський берег, божевільний місяць, блідий світанок...
— Отже, її можна змусити покохати кого завгодно? -повільно промовив Саймон.
— Можна переконати покохати кого завгодно, — виправив містер Тейт.
— Господи, як же вона погодилася на цю жахливу роботу? — запитав Саймон.
— Як і всі. Прийшла й підписала контракт. Ця робота дуже добре оплачується, а після завершення терміну дії контракту ми повертаємо їй первинну індивідуальність. Без жодних змін. Але чому ви називаєте цю роботу жахливою? У коханні немає нічого непристойного.
— Це було не кохання! — вигукнув Саймон.
— Ні, кохання, справжнє кохання! Товар без підробки! Неупереджені наукові фірми провели якісний аналіз і порівняли його з природним почуттям. Усі перевірки показали, що наше кохання глибше, пристрасніше, палкіше й повніше.
Саймон замружився, потім розплющив очі й сказав:
— Послухайте. Мені начхати на ваш науковий аналіз. Я кохаю її, вона кохає мене, решта не має ніякого значення. Дозвольте мені поговорити з нею! Я хочу з нею одружитися!
Від відрази, містер Тейт наморщив ніс.
— Годі вам, молодий чоловіче! Ви хочете одружитися з такою дівчиною! Якщо ваша мета — шлюб, то такими справами ми теж займаємося. Я можу влаштувати вам ідилічне одруження за коханням майже з першого погляду на гарантовано незайманій дівчині, обстеженій чиновником урядового нагляду...
— Ні! Я кохаю Пені! Дозвольте мені хоч поговорити з нею!
— Це абсолютно неможливо, — сказав містер Тейт.
— Чому?
Містер Тейт натиснув кнопку на своєму столі.
— Що це ви вигадали? Ми вже стерли попереднє втілення. Пені зараз кохає когось іншого.
Аж тепер Саймон зрозумів. Він усвідомив, що в цей момент Пені дивиться на іншого чоловіка з тією самою пристрастю, яку пізнав він сам, і відчуває до іншого чоловіка те саме повне й безмежне кохання, яке неупереджені наукові фірми визнали сильнішим, ніж старомодний, комерційно невигідний природний відбір, і перебуває зараз на тому самому темному морському узбережжі, про яке згадано в рекламній брошурі...
Він кинувся на містера Тейта, намагаючись його задушити, але два дужих охоронці миттю увірвалися до кімнати, схопили його й повели до дверей.
— Пам'ятайте! — крикнув йому навздогін Тейт. Це в жодному разі не знецінює того, що ви пережили!
Попри все своє роздратування, Саймон розумів, що Тейт сказав правду.
Потім він опинився на вулиці.
Спершу в нього було лише одне бажання — тікати з Землі, де комерційних недоречностей більше, ніж може дозволити собі нормальна людина. Він крокував дуже швидко, і йому здавалося, що його Пені йшла поруч, а її обличчя світилося від любові до нього, і до нього, і до нього, і до тебе, і до тебе.
— Спробуйте щастя, — запропонував завідувач тиру.
— Ану поставте їх рядочком! — сказав Альфред Саймон. — Де ваш автомат?
Битва
Верховний головнокомандувач Фетерер рішучим кроком увійшов до приміщення стратегічного командного пункту й кинув:
— Вільно!
Три його генерали слухняно стали вільно.
— У нас обмаль часу, — сказав Фетерер, поглянувши на годинник. — Розгляньмо ще раз попередній план операції.
Він підійшов до стіни й розгорнув гігантську карту пустелі Сахара.