Він знову рушив повз кафе, але раптом зупинився.
— Ви дозволите? — запитав він.
Джанет Патциг підвела на нього безрадісні блакитні очі й нічого не відповіла.
— Послухайте, — почав Фрелейн, сідаючи поруч із дівчиною, — якщо я буду вам набридати, ви тільки скажіть, і я піду. Я не тутешній, приїхав до Нью-Йорка у справах. Просто захотілося побалакати з дівчиною. Але якщо ви проти, то я...
— Мені все одно, — відповіла Джанет Патциг без жодних інтонацій у голосі.
— Бренді, — кинув Фрелейн офіціантові, що підійшов. Келих дівчини був ще наполовину повний.
Фрелейн поглянув на Патциг і відчув, як закалатало його серце. Це було немислимо — випивати із власною Жертвою!
— Мене звати Стентон Фрелейн, — сказав він, розуміючи, що це не має ніякого значення.
— Джанет.
— Джанет, а далі...
— Джанет Патциг.
— Дуже приємно. — Фрелейн намагався говорити якомога безтурботніше. — Скажіть, Джанет, а що ви робите сьогодні ввечері?
— Сьогодні ввечері мене, напевно, уб'ють, — сказала вона тихо.
Стентон уважно поглянув на дівчину. Чи розуміє вона, хто перед нею?
Наскільки він міг розуміти, пістолет, націлений на нього, вона ховала під столом. Фрейлен перемінив позу — так, щоб рука була ближче до пістолетної кишені.
— Ви — Жертва? — запитав він.
— Неважко здогадатися, — відповіла дівчина з гіркою посмішкою. — На вашому місці, я трималася б подалі від мене — навіщо вам чужа куля?
Фрелейн не міг зрозуміти, чому вона така спокійна. Самогубця? Можливо, їй і справді на все начхати? Може вона сама прагне смерті?
— Але ж у вас є детектив? — Цього разу його подив був цілком щирим.
-Ні.
Дівчина подивилася йому прямо у вічі. І Фрелейн побачив те, чого раніше не помічав. Вона була дуже гарна.
— Я дурне, зіпсоване дівчисько, — вимовила вона повільно. — Чомусь мені спало на думку, що я хочу вбивати, й зареєструвалася в УЕК. А вбити... вбити не змогла.
Фрелейн співчутливо похитав головою. -Але тепер я не можу вийти з Гри. Стріляла чи не стріляла, все одно моя черга бути Жертвою.
— Чому ж ви не найняли детективів? — запитав він.
— Я нікого не зможу вбити, — знизала вона плечима. -Просто не зможу. У мене навіть пістолета немає.
— Ви хоробра людина, — сказав Фрелейн, — сидіти отак відкрито.
Така дурість його вражала.
-А що робити? — байдуже запитала Джанет. — Від Мисливця не сховаєшся. До того ж у мене немає грошей, щоб кудись виїхати.
— Коли йдеться про порятунок... — почав Фрелейн, але вона перебила його.
— Ні, я все вирішила. Треба розплачуватися за свої дурні вчинки. Коли я тримала свою Жертву на мушці... коли я зрозуміла, як легко можна... убити людину...
Вона опанувала себе.
— Забудьмо про це, — сказала Джанет і посміхнулася, її посмішка зачарувала Фрелейна.
Потім вони говорили про інші речі. Стентон розповів їй про свій бізнес, а вона — про Нью-Йорк.
Виявилося, що їй двадцять два роки і вона пробувала зніматися в кіно, але невдало.
Вони повечеряли разом. Коли ж дівчина прийняла його запрошення сходити на бій гладіаторів, Фрелейн блаженствував.
Він спинив таксі — схоже, йому судилося весь час пересуватися по Нью-Йорку в таксі, — відчинив перед Джанет дверцята.
Вона сіла в машину. Фрелейн завагався. Він міг застрелити її прямо тут, зараз. Зручнішої нагоди важко уявити.
Але він стримався, вирішив трохи почекати.
Гладіаторські бої в Нью-Йорку мало відрізнялися від тих, які він бачив в інших містах, хіба що учасники були трохи майстернішими. Усе відбувалося за звичайною програмою: двобої на мечах, шаблях і шпагах.
Певна річ, усі сутички тривали до смертельного результату.
Потім були бої з биками, левами й носорогами. У заключному відділенні показували сцени з новітньої епохи: бої лучників на барикадах і двобої на дроті під куполом.
Вони чудово провели час.
Фрелейн провів дівчину додому, його долоні затерпнули від переживань. Дотепер жодна жінка не приваблювала його з такою силою. І саме її він, за законом, мав
право убити.
Він не знав, що робити далі. Джанет запросила його до себе. Сівши поруч із ним на дивані, вона прикурила від масивної запальнички і відкинулася на спинку.
— Коли ти їдеш? — запитала вона.
— Точно не знаю, відповів Фрелейн, — напевно,
післязавтра.
Вона трохи помовчала.