— За винятком одного-двох випадків, — сказав Грегор, — коли вони рятують наше життя.
— Я це врахував, — промовив Арнолд. — Я ретельно вивчив проблему і знайшов спосіб істотно скоротити список запасів. Трохи талану, і я знайшов ту єдину річ, яка справді потрібна в експедиції. Необхідну річ!
Грегор підвівся. Він був набагато вищим за свого партнера. У його уяві промайнула сцена із нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, але він стримався.
— Арнолде, — сказав Грегор, — я не знаю, що ти накоїв, але було б краще, якби ти завантажив на борт ці 2305 предметів, і зробив це якомога швидше!
— Не можу, — сказав Арнолд, нервово посміхаючись. -Грошей уже нема. Але, гадаю, ця річ себе окупить.
— Яка річ?
— Одна, справді необхідна річ. Поїхали на корабель, я її тобі покажу.
Більше Грегорові не вдалося витягнути з нього ані слова. Усю довгу дорогу до космопорту Кенеді Арнолд таємниче посміхався. їхній корабель уже стояв на стартовому майданчику, готовий стартувати за кілька годин.
Арнолд урочисто відчинив люк.
— Ось вона! — вигукнув він. — Дивися, це вирішення усіх проблем експедиції!
Грегор увійшов досередини. Він побачив велику, фантастичного вигляду машину з безладно розміщеними на корпусі циферблатами, лампами та індикаторами.
— Що це таке? — запитав він.
— Яка гарна. — Арнолд ніжно поплескав машину. -Міжзоряний лахмітник Джо радий був нам її продати. Я придбав її майже за безцінь.
Грегор усе зрозумів. Йому вже доводилося мати справу з лахмітником Джо, і щоразу це призводило до сумних наслідків. Машини Джо працювали, але коли, як часто і яким чином — це вже інша справа.
— Жодної з машин Джо я в космос не візьму, — суворо сказав Грегор. — Може, нам пощастить продати її на брухт?
Він почав шукати велику кувалду.
— Стривай, — заблагав Арнолд. — Дай-но я покажу тобі, як вона працює. Уяви собі. Ми в далекому космосі. Виходить з ладу головний двигун. З'ясовується, що на шестерні номер 3 відкрутилася й зникла дюралева гайка. Що ми робитимемо?
— Візьмемо нову гайку з числа тих 2305 предметів, які взяли із собою на випадок надзвичайної ситуації, — сказав
Грегор.
— Справді? Але ж ти не включив до списку дюралеву гайку на чверть дюймаї — тріумфально вигукнув Арнолд. -Я перевіряв. Що тоді?
-Не знаю, — сказав Грегор. — А що ти можеш запропонувати?
Арнолд підійшов до машини, натиснув кнопку й голосно та чітко промовив:
— Дюралева гайка, діаметр чверть дюйма.
Машина глухо загуркотіла. Спалахнули лампи. Плавно відсунулася панель, і перед очима компаньйонів з'явилася блискуча, щойно виготовлена гайка.
— Гм, — мовив Грегор без особливого ентузіазму. — Отже, вона виготовляє гайки. А що ще?
Арнолд знову натиснув кнопку.
— Фунт свіжих креветок.
Панель відсунулася — всередині були креветки.
— Треба було замовити очищені, — сказав Арнолд. — Ну гаразд.
Він натиснув кнопку.
— Графітовий стержень, метр двадцять у довжину, два дюйми в діаметрі.
Цього разу панель від'їхала далі. З'явився стержень.
— Що ще вона може робити? — поцікавився Грегор.
— А що б ти хотів? — запитав Арнолд. — Маленьке тигреня? Карбюратор зворотної тяги моделі А? Лампу на двадцять п'ять ватт чи жувальну гумку?
— Ти хочеш сказати, що вона може виготовити все, що завгодно? — спитав Грегор.
— Усе, що забажаєш! Це Конфігуратор. Спробуй сам. Грегор спробував і швидко отримав одне за одним пляшку питної води, наручний годинник і банку майонезу.
— Гм, — сказав він.
— Тепер ти розумієш? Це ж краще, ніж пакувати 2305 позицій? Простіше й логічніше виробляти на місці те, що тобі потрібно.
— Виглядає привабливо, — сказав Грегор, — але... — Що «але»?
Грегор похитав головою. Справді — що? Він не міг збагнути. Просто з власного досвіду знав, що подібні пристрої ніколи не бувають такими корисними, надійними й бездоганними, як видаються на перший погляд.
Він глибоко замислився, потім натиснув кнопку.
— Транзистор серії GE 1324Е.
Машина глухо загуділа, відсунулася панель. Там лежав крихітний транзистор.
— Непогана річ, — зізнався Грегор. — Що ти робиш?
— Чищу креветки, — сказав Арнолд.
Підкріпивши сили салатом з креветок, компаньйони незабаром одержали дозвіл на старт і за годину були вже в космосі.