Вони прямували на Денет IV, планету середніх розмірів у сузір'ї Сикофакса. Це була спекотна, волога, родюча планета, але мала одну серйозну ваду — надто багато дощів. Майже весь час там дощило, а коли дощу не було, то він збирався йти.
Це полегшувало роботу. Принципи регулювання клімату були добре відомі, до того ж з подібними труднощами доводилося мати справу на багатьох планетах. Припинення й зміна моделі опадів забере в «ААА Ейс» кілька днів.
Після кількаденної подорожі, яка не відзначалася жодними подіями, на екранах з'явилася Денет. Арнолд вимкнув автопілот і спрямував корабель крізь густі хмари. Вони пливли в кілометровому шарі білястого туману. Нарешті з'явилися гірські вершини, а ще за кілька хвилин корабель завис над голою сірою рівниною.
— Дивний колір для ландшафту, — зауважив Грегор. Арнолд кивнув. Він звично повів корабель по спіралі,
вирівняв його, акуратно опустив майже до поверхні й, урівнявши всі сили, вимкнув головний двигун.
— Цікаво, чому тут немає рослинності? — здивувався
Грегор.
За мить вони дізналися чому. Корабель на секунду завмер, а тоді занурився у гадану рівнину й, пролетівши кілька метрів, упав на поверхню.
Те, що здавалося рівниною, виявилося туманом такої щільності, який можна зустріти лише на Денеті.
Вони швидко відстебнули ремені й ретельно обмацали зуби, кістки та зв'язки. Переконавшись, що нічого не зламано, перевірили корабель. Падіння не пішло на користь їхньому старенькому судну. Радіо й автопілот цілковито вийшли з ладу. Десять пластин обшивки були зім'яті і, що найгірше, розтрощені деякі делікатні елементи системи керування.
— Нам пощастило, — сказав Арнолд.
— Так, — відповів Грегор, вдивляючись у туман. — Але наступного разу краще сідати за приладами.
— З іншого боку, я навіть радий, що це сталося. Тепер ти переконаєшся, що Конфігуратор — життєво необхідна річ. До праці.
Вони склали список усіх пошкоджених частин. Арнолд підійшов до Конфігуратора й натиснув кнопку.
— Пластина обшивки двигуна, квадратна, п'ять на п'ять дюймів, товщина — півдюйма, сплав 342.
Конфігуратор швидко виготовив необхідне.
— Нам треба десять штук, — сказав Грегор.
— Знаю, — відповів Арнолд і знову натиснув на кнопку. — Ще одну.
Машина не послухалась.
— Мабуть, треба вводити команду в повній формі, -промовив Арнолд.
Він ударив кулаком кнопку ще раз і вимовив:
— Пластина обшивки двигуна, п'ять на п'ять дюймів, товщина — півдюйма, сплав 342.
Машина мовчала.
— Дивно, — сказав Арнолд.
— Авжеж, — погодився Грегор, відчуваючи, що всередині у нього щось обривається.
Арнолд спробував ще раз — без жодних наслідків. Він глибоко замислився, потім знову вдарив кулаком по кнопці і вимовив:
— Пластикова чашка.
Машина виготовила чашку з яскраво-блакитного пластику.
— Ще одна, — сказав Арнолд.
Конфігуратор не поворухнувся. Арнолд попросив воскову свічку. Машина видала свічку.
— Ще одну воскову свічку, — наказав Арнолд. Конфігуратор не послухалася.
— Цікаво, — мовив Арнолд. — Слід було раніше подумати про таку можливість.
— Яку можливість?
— Очевидно, Конфігуратор може виготовити все що завгодно, але тільки один раз.
Арнолд провів ще один експеримент, намагаючись змусити машину виготовити олівець номер 2. Вона зробила олівець, але тільки один раз.
— Чудово, — сказав Грегор, — нам треба ще дев'ять пластин, а для системи керування потрібні чотири однакові деталі. Що робитимемо?
— Щось вигадаємо, — безтурботно відповів Арнолд.
— Дуже сподіваюсь, — сказав Грегор.
За бортом почався дощ. Партнери сіли розмірковувати.
— Може бути тільки одне пояснення, — через кілька годин сказав Арнолд. — Принцип насолоди.
— Що? — перепитав Грегор. Він дрімав, заколисаний м'яким шелестом дощу об зубчасту обшивку корабля.
— Ця машина наділена своєрідним інтелектом, — вів далі Арнолд. — Отримавши стимулюючий сигнал, вона перекладає його на мову виконавчих команд і виготовляє предмет відповідно до закладеної в пам'ять програми.
— Виготовляє, — сказав Грегор, — але лише раз!
— Так, але чому лише раз? У цьому ключ до вирішення нашої проблеми. Я гадаю, в ній має бути вбудований чинник самообмеження, пов'язаний з блоком прагнення до насолоди.
— Не розумію, — сказав Грегор.
— Дивись. Творці машини не стали б обмежувати її можливості у такий спосіб. Єдине можливе пояснення полягає в тому, що за такого рівня складності машина набуває майже людських рис. Вона майже як людина, одержує насолоду, виробляючи щоразу новий предмет. Але новим він може бути лише раз. Створивши виріб, машина втрачає до нього інтерес і хоче виготовити щось інше.