Данко (несамовито реве). Іттіть!
Данко і натовп зникають у напрямі, протилежному тому, куди йшли.
Пустиня. Входить натовп з Данком.
Данко (шуткує). Ге-ге! Ніхуйова пагодка!..
Натовп мовчить.
Данко. Що мовчите, га? Де Ізергіль, стара блядь?
Голос з натовпу. Вчора здохла.
Данко (невпевнено). Іттіть.
Голос з натовпу. А не пішов би ти сам на хуй?!
Запопадливий голос з натовпу. Данко, печінка згасає!..
Данко кида об підлогу смердючу згорівшу печінку.
Запопадливий голос. Данко, нирки рви, вони горітимуть!..
Данко вирива нирки. Вони горять, але не так яскраво, як хотілося б. Тоді Данко і їх кида об пісок.
Данко. Що, падлюки, тепер довольні?
Натовп мовчить.
Данко. Тепер вам всім піздєц!
Помирає.
Голос з натовпу. Ніхуя не піздєц, ми тут з пустині сад зробимо!
Голоси. А вірно, хлопці, а діло каже!
Голоси. Ура! Вперед, чмо японське!
Всі. Ура!!!
Натовп зникає в напрямку, протилежному тому, куди йшов.
Хвороба Івасика
Івасик, хлопчик.
Лікар, мужчина.
Сибірська Язва, бацила.
Гангрена, бацила.
Ганарея, бацила.
Випадєніє Матки, бацила.
Смерть, скелет.
Печера з сталактитами. В ній сидять Сибірська Язва і Гангрена і грають в карти. Вони неохайні і неприємні. Гангрена – синя, Сибірська Язва в тупих сибірських валянках.
Язва. Що у нас козир?
Гангрена. Жир.
Язва. Шостака.
Гангрена б'є.
Язва. Сімака.
Гангрена б'є.
Язва. Вісьмака.
Гангрена б'є.
Входить Ганарея. На ній одягнуто брючного костюма, взагалі, вона така ж неприемна, як Язва і Гангрена.
Ганарея. Дівчата, там карасін привезли.
Язва. Га?
Ганарея. В сраці нога.
Входить Випадєніє Матки – воно таке, як і інші, тіки між ногами у нього волочиться мішок.
Гангрена. А хто це к нам лізе?
Гана рея (шуткує). Та то якесь Випадіння.
Випадєніє (ображається). Ти б на себе подивилася б – стара блядь, брючного костюма наділа. Тьху! (Плює.)
Ганарея. Га-га-га-га! Ой не можу, дівчата, та то ж модно.
Вітальня. З портьєрою, тумбочкою і фікусом. Над діваном – портрет Гіппократа. На дівані сидять Івасик і Лікар.
Лікар. Івасик, скажи: «А-а-а…»
Івасик. А-а-а…
Лікар (узахваті). Ми ковалі нашого щастя, Івасику.
Івасик. Бе-е-е… (Пускає слину.)
Лікар хвацько підхоплює слину.
Лікар. А ти, Іване, молодець, знаєш, що лікарі збирають слину на аналізи. Хе! (Хвастливо.) Я вже чемойдан слини назбирав. (Ховає слину.)
Івасик. У-у-у…
Лікар (узахваті). Івасику, настане день, і всі хвороби буде знищено!
Івасик. Му-у-у…
Лікар. Гарний хлопчик. Зараз лікар випише рецепти, і будем ням-ням димедрольчик. Хочеш ням-ням димедрольчик?
Івасик. Хр-р-р… (Харчить, випускає слину.)
Удвері гупають.
Лікар. Хто там? Сюди не можна. Іде операція.
Голос з-за дверей. Не пизди!
Удвері гупають.
Лікар (нервово клаца зубами). Гей-гей – стороннім хід заборонено!
Голос з-за дверей. Відчиняй, падло! Двері висадим.
Лікар. Ворог не пройде!
Ставе біля дверей тумбочку.
Івасик. Бе-е-е…
Розганяється і б'є в тумбочку головою. Двері ламаються, в квартиру з криками вриваються бацили. Вони хапають Лікаря і Івасика.