Выбрать главу

— Що з вами?

Чоловічий голос. Це він, я впізнаю його чотири пальці й черевики. Зараз я знепритомнію та повисну на поштовій скриньці. Мене лихоманить, в очах темніє.

— Та ви в пастці! Чекайте, я вам допоможу.

Боже, зроби так, щоб стався вибух! Щоб хтось гепнувся зі сходів із газовим балоном і відвернув увагу! Тільки не мадам Рудан, вона мила жіночка, хай би то був придуркуватий учитель фізкультури. Доля знову відвертається від мене. Нічого не вибухає. Де янгол-охоронець людей, які застрягли де-небудь? Чого він не втрутиться?

Чоловік наближається, доволі високий на зріст. Бере мене за зап'ясток. У нього тепла й ніжна рука. Друга теж. Він біля мене. І вигукує:

— Та це ж моя скринька!

Чи існує щось середнє між втратою свідомості та смертю? Це те, що зі мною зараз станеться. Вибухне не тільки мій мозок, а все моє тіло. Перша зустріч із цим хлопцем із таким смішним ім’ям — і я схожа на мишу, що знаходиться в пастці. Тепер я розумію королів, лицарів і святих, які в подібних випадках обіцяли побудувати храм, якщо вдасться врятуватися. Проблема в тому, що з моїми заощадженнями я зможу побудувати хіба що собачу будку або вирити велику нору. Але обіцяю, я зроблю це. Зараз мені не вдасться поворухнути рукою, щоб заприсягтися, але прагну цього всією душею. До того ж, відколи він почав операцію звільнення, я нестерпно страждаю. Я за два кроки від зарахування мене до лику блаженних. Свята Жулі, Діва поштової скриньки. Слід визнати: я не впевнена, що одного дня зможу звільнити руку. Ефект гарпуна, якого неможливо вийняти. Решту свого життя проведу з дверцятами від поштової скриньки замість браслета. Ви уявляєте, чого мені коштуватиме одягти вузьку сукню з такою прикрасою на руці?

Він стає позаду мене й обіймає.

— Я вас трохи підійму. Так вам буде легше звільнитися. Але як ви це зробили?

Його руки обвивають мене, торс притискається до моєї спини. Я відчуваю його подих на шиї. Це непристойно, але мені абсолютно начхати на мій зап'ясток, мені добре. Потім піклуватимуся про свою руку, накладу на неї пов'язку, компреси, натуральні креми, але зараз не знаю, що зі мною відбувається. Я літаю.

— Ви не на жарт застрягли. Будь ласка, скажіть щось. Вам дуже боляче?

Я готова годинами залишатися притисненою до нього, у такому положенні.

— Нам не вдасться вас вийняти просто так. Потрібні інструменти.

Він обережно ставить мене на підлогу, рука знову напружується, і таке враження, що зараз відірветься. Біль приводить мене до тями. Ледь чутно я шепочу:

— У сусідньому будинку, тридцять першому, є двір. У глибині, у гаражі, ви знайдете Ксав'є, у нього є інструменти…

— Може, краще викликати рятувальників?

— Ні, ідіть до Ксав'є, він має все необхідне.

— Потерпіть трішки, я зараз повернуся.

Він опустив руки, проводячи по моєму передпліччю. Мені враз стало холодно. Мій незнайомець вибіг із будинку. Він мене торкався, шепотів на вухо, притискав до себе, але я все ще не бачила його обличчя.

8

«Тут спочиває Жулі Турнель, яка померла від сорому годину тому». Ось що буде викарбувано на моєму надгробку, а поряд — маленькі мармурові таблички, встановлені близькими: «Я буду продавати менше круасанів» — від пекарки; «Це навчить тебе не чіпати речі людей, котрих ти не знаєш» — Жеральдін; «Ви зробили поганий вклад вашої руки» — підписана Мортанем, з логотипом банку.