— Я заберу й подивлюся, коли буде вільна хвилинка.
— Дуже ґречно з твого боку.
Він дістає з кишені якийсь папірець:
— Тримай, я записав мій номер мобільного. Він не завжди ввімкнений, але раптом буде потреба.
Я квапливо беру дорогоцінний аркушик і йду до стола, щоб записати свій номер. Коли повернулася, то аж підстрибнула. Він пішов за мною. На моєму розібраному ліжку, під його шортами сховався Туфуфу.
— І що ти робитимеш тепер без комп’ютера?
— Візьму свій старий ноутбук, який використовую для пошти. Крім того, ти ж знаєш, що продавчині в пекарні не потрібно робити ні звітів, ні презентацій.
— Це точно.
— Ти підеш бігати завтра зранку?
— Постараюся, але мені потрібно дещо підготувати.
«Дещо. Йому завжди потрібно щось зробити, щось подивитися, щось підготувати. Краще тобі було б когось поцілувати, приголубити, покохати. Знаєш, я цього варта».
Він бере аркуш із моїм номером телефону й прямує до дверей. Дорогою натрапляє на пакет із комп’ютером.
— Я скажу тобі, щойно зможу подивитися. Думаю, шансів у нього не багато, але завжди варто спробувати.
Легким, вправним жестом бере пакунок. Тепер якийсь час я мріятиму про його руки.
Ми цілуємо одне одного в щоку, і він іде. Я не відразу усвідомлюю, що його більше нема. Через такий неочікуваний візит важко повірити, що він, власне, приходив. Потрібно поспати, бо ще утну якусь дурницю. Гіршу, ніж зазвичай.
30
У банку атмосфера змінюється.
Тепер, як звільнюся, можливо, не побачу його розквіту.
Жеральдін стала спокійнішою. Вона робить з Мортанем усе, що заманеться, і результат вражає. Менше нарікань, менше тиску. Мелані дедалі більше спілкується з нами, ніж зі своїм вазоном. Тепер папороть починає страждати.
Мій останній тиждень. Дивно якось. Усі люб'язні зі мною. Чому треба дочекатися, поки людина звільнятиметься, щоб зблизитися з нею? Тому що нам її бракуватиме? Тому що більше немає сенсу прикидатися? Риторичні питання.
Щойно я сіла за стіл, як задзвонив телефон. Це Софі.
— Що ти робиш? До тебе важко додзвонитися.
— Привіт, Софі. Знаєш, я не можу довго з тобою розмовляти, я на роботі.
— Ти кепкуєш? Таке враження, що ти завалена банківською роботою, особливо в серпні й за чотири дні до звільнення. То як там справи з Ріком?
«Ми ледь не злетіли в повітря, прийняли разом душ, я була в його одязі, він з’їв усю мою зарплату, якась божевільня!»
— Загалом нормально, він гарний хлопець.
— Прибережи ці фрази для мами. Я хочу справжню версію. Що ви робили, він до тебе залицявся? Ви зустрічаєтеся?
Я боюся розповідати. А що як хтось у банку мене почує? Я прикриваю слухавку рукою:
— Тут складно говорити…
— Добре, розумію, тобі тільки потрібно сказати «так» чи «ні». Ви спали разом?
— Ні.
— Він гей?
«Це було б трагедією всього мого життя і я б стала послушницею».
— Не думаю.
— Він був милим із тобою?
— Так.
— З тобою справді цікаво розмовляти. Безсумнівно, ти моя найкраща подруга! А твої батьки, ти їм нарешті розповіла про зміну професії?
— Одна літня сусідка вже їм мене здала.
— Як вони відреагували?
— Краще, ніж я думала. Вони були настільки здивовані, що все пройшло як по маслу. Крім того, гадаю, вони зайняті здоров'ям мого батька.
— Щось серйозне?
— У нього два огляди на наступному тижні.
— А твоя нова робота?
— Добра новина: я починаю на півставки, поки Ванесса, інша продавчиня, не піде. І будь певна: я зароблятиму так само, як тут.
— Рада за тебе. У цій лавині гарних новин у мене є ще одна. Наступні дівчачі посиденьки будуть у Мод. Нас буде надто багато для твоєї маленької квартири, а оскільки у неї найбільша, то вона погодилася. Не кажи мені, що ти розчарована, тепер, після першої вечері з Ріком, тобі більше не потрібні піддослідні кролики… Ти відповідаєш за напої.
— Добре.
— І не сподівайся, що втечеш від подробиць. Роками ми сміємося над чужими історіями, тож ти не викрутишся. Побачимося, цілую!
31
У середу ввечері я пішла до Ксав’є. Мені захотілося привітатися з ним, але, якщо бути чесною, я сподівалася зустріти Ріка.
Щойно я зайшла на подвір’я його будинку, мене засліпило яскраве світло. Я була змушена затулити очі руками. Ксав'є конструює не автомобіль, а механізм зі смертельним промінням! А я й не підозрювала. Він у змові з інопланетянами, що з Рікової галактики, ось чому вони так добре порозумілися. То це тому хлопці настільки близькі між собою: вони всі з іншої галактики! Відступаючи вбік, я ухиляюся від сліпучого світла, яке виявилося всього-на-всього відбитком сонячного променя на новесенькому броньованому передньому склі.