Коли зістаріюся на самоті, десятиліттями чекаючи на чоловіка своєї мрії, я стискатиму в руках єдину світлину, що в мене залишилася: погідний недільний ранок і ми біля машини Ксав'є.
За десять днів настане фатальна дата: Рік намагатиметься викрасти вміст вітрини номер сімнадцять. Він злодій, однак я не можу засудити його за це. Навіть бажаю йому успіху та щастя, якого я не змогла йому подарувати. Глибоко всередині знаю, що ніхто не зміг би йому дати більше, ніж дала б я. Утім, це не зовсім правда. Правда в тому, що ніхто не міг би дати мені більше, ніж він.
Рік не злочинець. Якби він був поганим, то не поводився б так шляхетно. Я це говорю не тому, що закохана по вуха. Якби він був звичайним бандитом, він не захворів би, коли наближається визначена дата. Коли я думаю, що до того ж своїми розмовами змусила його віддалитися від єдиної компанії, де він почувався щасливим… Ідіотка.
У вітальні Жерома я бачу всіх його веселих друзів. Багато з них чекає на зустріч, яка кардинально змінить їхнє життя. Я ж випустила свою можливість, утратила шанс.
Нестерпно дивитися, як радіють інші, коли мені так важко на душі. Я краще побуду в обіймах ночі, звівши погляд на місяць. Чую подих вітру. Як виправити свою помилку? Що мені зробити, щоб допомогти Рікові? Як переконати його у моїй відданості? Як мені захистити його від самого себе?
Хмари розійшлися, вийшов місяць, чіткий і яскравий. Його краса освітлює мій розум і, як на небі, туман на хвильку розходиться. У мене щойно з'явилася ідея. Обіцяю розповісти про найбожевільніший мій учинок у житті. Саме цієї миті пробилися перші промені світла з глибин безнадії. Я знаю вирішення всіх своїх проблем, відповідь на всі питання. Я викраду коштовність раніше за Ріка.
69
— Жеральдін, це питання життя і смерті! Благаю тебе!
— Припини тиснути на мене. Ти уявляєш, про що просиш? Я вже й так надаю тобі доступ до конфіденційних банківських справ одного з найбільших наших клієнтів.
— Я знаю і дуже тобі за це вдячна.
— Якщо Рафаель дізнається, що я використала його коди доступу, він мене вб’є, і я втрачу роботу.
«Зауваж, якщо ти будеш мертва, то робота тобі не знадобиться».
— Я це усвідомлюю, Жеральдін, але благаю, довірся мені. Ти ж знаєш, що я ніколи нічого не зроблю, щоб нашкодити тобі чи банку, я завжди була чесна…
— Це правда, але я також знаю, що ти готова залізти в болото по самі вуха заради когось.
— Якщо вже щось станеться, то я візьму всю вину на себе. Можеш усе валити на мене. Це буде неважливо, мені нічого буде втрачати.
— Що ти задумала?
— Краще тобі не знати всієї правди. Чим менше ти знатимеш, тим краще для тебе.
— Ти мене бентежиш, Жулі. Я трішки знаю Дебреїв. У бізнесі вони не дають нікому попуску, тож не думаю, що в інших галузях поводяться краще.
— У мене нема вибору, Жеральдін. Я не маю права просити тебе про допомогу, але без тебе мені не вдасться…
— Що саме тобі потрібно?
— Ти казала, що майстерні Дебрей шукають приватних інвесторів?
— У них на рахунках практично нічого не лишилося. У них більше нема збережень і велика частина експонатів уже під заставою.
— Проте їхні сумки не з дешевих…
— Албан Дебрей живе на широку ногу. Вона розтринькує всі доходи з підприємства. Минулого року навіть узяла позику під заставу компанії, щоб профінансувати кінну стайню, яка тільки завдає збитків. І так з усім. Ще два роки без свіжих грошей — і майстерні Шарля Дебрея будуть продані за безцінь великій компанії або пенсійному фонду.
— Якщо ти запропонуєш їм інвестора, вони тебе послухають?
— Ми не єдиний їхній банк, але думаю, що так.
— Вони перевірять його платоспроможність?
— Вони попросять нас це зробити.
— Я на це й розраховую.
— Чому? Ти знаєш багатого інвестора?
— Я над цим працюю.
Я знаю, що ви думаєте: «Та вона збожеволіла». Ваша правда. Але коли нам більше нічого втрачати, ми ладні на все. Сподіваючись заспокоїти себе, намагаюся пригадати всіх історичних персонажів, яким удалося здійснити щось неможливе лише тому, що в них не залишалося вибору. Я на цьому етапі.
За шість днів Рік почне операцію. Мені потрібно випередити його, не маючи ні планів, ні обладнання, ні фізичної підготовки. Я хотіла спокусити Албан Дебрей грошима, але й не сподівалася, що її фінансовий стан може зробити її настільки піддатливою…