— Що, таємниця сповіді? — з жахом вигукнула Софія.
— Ні, що ти… — Седрик зам’явся. — Просто він… просто він «має око» на це. Він каже, що у жінки у перші тижні вагітності «написано все на лобі».
Софія замислилася. І справді, отець Боніфацій і їй «надокучав» різними натяками на Брендана…
— А про мене як ви здогадалися? — невпевнено спитала вона. — Теж отець Боніфацій прочитав у мене на лобі?
Обидва чоловіки ошелешено на неї подивилися.
— Взагалі… там, у супемаркеті, я просто хотів пожартувати… Я не знав, що ти вагітна… — розгублено пробурмотів Седрик.
— Ти що, вагітна? — вражено перепитав Роберт.
Софії довелося розповісти про зустріч з метиською «провидицею», яка їй повідомила новину про дитину, її стать і навіть ім’я.
— Не може бути! — вигукнув Роберт. — Аналізи свідчать про…
— На цьому острові все може бути! — рішуче сказала Софія. — Навіть оці маленькі ягідки можуть мати чудодійну силу! Як в одній із казок «Тисячі й однієї ночі».
Цього можна було не казати. Бо ці двоє дядьків поняття не мали, що таке «Тисяча і одна ніч».
Чоловіки сиділи, немовби набравши води в рота.
Софія, чесно кажучи, чекала іншої реакції від Роберта на новину про її вагітність. Однак, — подумала вона, — все ще вилами по воді писано… Може, та «провидиця» — лише обкурена місцева дивачка?
«Гаразд, поки що не розвиватимемо цю тему, поки я не дочекаюся своїх жіночих провісників… Переведемо тему на щось інше… Спробую з’ясувати, навіщо вони все це роблять? Навіщо грають у цю гру? Це може бути дуже небезпечно, адже все це межує з порушенням закону… Навіщо це їм?».
— Хлопці, скажіть, — почала вона, — я можу зрозуміти, чому це все почав отець Патрик і чому це відновили отець Домінік і отець Боніфацій… А навіщо воно вам?
— А що ти знаєш про них? — поцікавився Седрик.
Софії довелося розповісти про газетні вирізки, з яких випливало, що ті священики просто хотіли захистити своїх прихожан від звинувачень у гріховному способі життя, від примусового розселення, зрештою, від настирливої цікавості обивателів з материка, туристів і журналістів.
— Як усе логічно! — здивувалися Роберт і Седрик.
— До речі, Роберте, я маю пояснення, чому «Бренданові діти» не народжувались упродовж двадцяти років, — звернулася вона до чоловіка. — Це було тоді, коли в церкві святого Альфонса служив отець Джон, під час Великої депресії і Другої світової війни. Не було потреби в обмані. Державі острів Білої Сови був тоді не в голові… Але ви — навіщо ви це робите?
Чоловіки перезирнулися, неначе вагаючись, розповідати їй чи ні. Однак Софія і так багато знала, тому краще було тримати її в партнерах.
— Розумієш, — почав Седрик, — я, Роберт, отець Боніфацій і Брендан — усі ми належимо до таємного наукового товариства.
— Хто такий Брендан?
— Реальний Брендан. Про нього пізніше.
— Наше чоловіче братство має назву «Товариство Білої Сови».
— Ага…
— Кожен має свою причину зберігати таємницю якомога довше. Для нас із Робертом — це чистота експерименту. Якщо інформація про специфічну ендемічну популяцію просочиться в мас-медіа, то це місце заполонять туристи, налізе сюди повно дослідників і псевдодослідників… І нашим багаторічним пошукам прийде кінець… У отця Боніфація інша причина на підтримання легенди про привид Брендана… Він досі свято вірить у те, що шлюб у четвертому коліні спорідненості — це гріх, хоча всі дослідження сільських громад свідчать, що це входило в поняття норми протягом багатьох століть. Однак він вважає своїм моральним обов’язком оберігати прихожан від неслави. Для нього плекання міфу про Брендана — це своєрідний хрест. Він вважає, що чинить гріх, приховуючи дані, але не може діяти інакше.
— А Брендан? Хто він такий?
— Місцевий метеоролог. Він обслуговує метеовишки по навколишніх островах… Тому ти його не бачиш у містечку… А взагалі він з-поміж нас — найбільший жартівник… У чому ти вже пересвідчилася… — Седрик зловтішно захіхікав.
— А йому це навіщо? — спитала Софія.
— Він це робить для розваги, — сказав Роберт. — Це творча людина. Він грає по суботах джаз в одному пабі на материку, збирає колекцію старих бортових моряцьких журналів. Для нього роль привида Брендана — це спосіб самореалізації в креативі.
— Нічого собі «самореалізація»! Обдурюють наївних людей! — обурилася Софія.
— Але дехто також виявився дуже креативним, працюючи з людьми Білої Сови…
Це був аргумент, який убив Софію наповал.
Чоловіки розреготалися до сліз. Софія образилась. Отже, Роберт розповів Седрикові про її конструювання ідентичності метиської спільноти людей Білої Сови.