Выбрать главу

— «Принаймні один стрілок»?— пробурмотів Трей.— Я думав, для будь-якої стрілянини потрібен принаймні один стрілок...

У Денні, Марка й Джеррі тим часом відбулася дискусія щодо того, чи не скористатися їм паяльною лампою, щоб прорізати ящики, та вони зійшлися на тому, що робити цього не слід, принаймні зараз: ризик влаштувати пожежу завеликий, а від пошкоджених рукописів не буде жодної користі. Тоді Денні витягнув менший, шестиміліметровий, дриль і став свердлити. Марк і Джеррі працювали далі своїм масивнішим інструментом. У першому ящику другої кімнати вони знайшли кілька стосів ламкого паперу з рукописами якогось іншого давно забутого поета, про якого вони ніколи не чули, та все одно тепер його ненавиділи.

О пів на третю по CNN підтвердили, що двох студентів вбито і ще принаймні двох поранено. Уперше прозвучали слова «масова стрілянина».

V

Коли було завершено зачистку другого поверху коледжу Мак-Каррена, поліція натрапила на щось схоже на залишки петард. У вбиральні й душі знайшли порожні коробки від димових бомб. Кинутий Треєм рюкзак розкрили експерти-підривники, і в ньому теж виявилася порожня димова бомба. О 03:10 інспектор уперше вжив слово «хулігани», та у всіх досі з такою силою струмував у жилах адреналін, що слова «відволікальний маневр» не спали на думку нікому.

У решті будівлі коледжу швидко відновили порядок. Усі студенти виявилися на місці й були живі-здорові. Кампус досі було заблоковано, і відкрили його лише через кілька годин, коли було завершено обшук усіх сусідніх будівель.

VI

О 03:30 Трей повідомив:

— Тут усе ніби потихеньку влягається. Хлопці, вже три години минуло. Як там ваше свердління?

— Повільно,— коротко відповів Денні.

І справді, робота в сховищі рухалася повільно, проте рішуче. У перших чотирьох розкритих ящиках знову виявилися старі рукописи: деякі з них були написані від руки, деякі надруковані, і всі вони належали відомим письменникам, однак не тому, який був потрібен. Нарешті, в п’ятому ящику вони натрапили на золоту жилу, коли Денні дістав звідти футляр для зберігання архівних матеріалів, який зовні нічим не відрізнявся від усіх попередніх. Він обережно відкрив його. На довідковій сторінці, доданій бібліотекою, було зазначено: «оригінальний рукопис роману „Прекрасні й приречені“ Френсіса Скотта Фіцджеральда».

— Бінґо, — спокійно промовив Денні. Він витягнув із п’ятого ящика два такі ж футляри, обережно поклав їх на вузький стіл і відкрив. Усередині виявилися оригінали рукописів романів «Ніч лагідна» й «Останній магнат».

Ахмед, що не зводив очей з екрана ноутбука і тепер замість чаю пив енергетичний напій із непомірно високим вмістом кофеїну, почув довгоочікувані слова: «Гаразд, хлопці, є три з п’яти. Десь тут мають бути й „Ґетсбі“ з „Раєм“».

— Скільки вам ще треба часу?— спитав Трей.

— Хвилин двадцять,— відповів Денні.— Можеш підганяти фургон.

Трей із невимушеним виглядом покрокував університетським містечком, змішався з натовпом допитливих глядачів і трохи поспостерігав за тим, як метушиться навколо невеличка армія поліціянтів. Вони вже не пригиналися, не ховалися за автівками й не перебігали від одного прикриття до іншого зі зброєю напоготові. Небезпека явно минула, проте все навколо досі переливалося у світлі мигалок. Трей непомітно відділився від натовпу, пройшов метрів з вісімсот, покинув територію університетського містечка й дійшов до Джон-стрит, де сів у білий вантажний фургон з написами «друкарня принстонського університету», нанесеними через трафарет на обоє передніх дверцят. Фургон мав номер 12, що б це не означало, і був дуже схожий на той, який Трей сфотографував тиждень тому. Трей поїхав назад до кампусу, оминувши переполох навколо Мак-Каррена й припаркувався біля пандуса позаду бібліотеки.

— Фургон на місці,— відрапортував він.

— Відкриваємо шостий ящик,— відгукнувся Денні.

Коли Джеррі й Марк підняли свої окуляри й нахилилися ближче до столу, щоб краще освітлити вміст ящика, Денні обережно відкрив футляр для зберігання архівних матеріалів. На довідковому аркуші було написано: «Оригінальний рукопис роману „Великий Ґетсбі“ Френсіса Скотта Фіцджеральда».

— Бінґо, — знову спокійно констатував він.— Маємо й старого паршивця «Ґетсбі».

— Йес!— вигукнув Марк, та попри цю радісну знахідку всі зберігали спокій, принаймні зовні. Джеррі дістав із ящика останній футляр. Там був рукопис першого роману Фіцджеральда — «По цей бік раю», — опублікованого в 1920 році.

— От і п’ятий,— так само спокійно сказав Денні.— Змиваємося.

Джеррі прибрав свердла, різак, каністри з киснем і ацетиленом та ломи. Нахилившись, щоб підняти реч-мішок, він ненароком подряпав ліве зап’ястя об тріску на третьому ящику. Надто захоплений думками про нещодавні знахідки, він ледве звернув на це увагу й просто квапливо потер поранене місце, знімаючи рюкзак. Денні з Марком обережно помістили п’ять безцінних рукописів у свої три студентські рюкзаки. Крадії ретирувалися зі сховища, навантажені здобиччю й інструментами, і похапцем збігли сходами на перший надземний поверх. Вийшли з бібліотеки службовим входом біля пандуса: ці двері було не видно за густою живою огорожею. Щойно вони застрибнули у фургон через задні дверцята, Трей рушив з пандуса. Коли вони минали патрульну машину з двома охоронцями кампусу, Трей невимушено їм помахав, та ті не відповіли.

Трей поглянув на час: 03:42. Він відрапортував:

— Усе чисто. Виїжджаємо з університетського містечка з паном Ґетсбі й компанією.

VII

У будівлях, де було вимкнено електропостачання, в момент вимкнення спрацювало кілька аварійних сигналів. О четвертій ранку інженер-електрик уже встиг проінспектувати університетську комп’ютерну мережу електропостачання й розібратися, в чому була проблема. Електропостачання відновили в усіх будівлях, крім бібліотеки. Начальник служби безпеки відправив туди трьох співробітників. Їм знадобилося десять хвилин, щоб знайти причину аварійного сигналу.

На той час банда зупинилася в дешевому мотелі на 295-й Міжштатній автомагістралі, неподалік від Філадельфії. Трей припаркував фургон поруч із вісімнадцятиколісною фурою, подалі від самотньої камери, що стежила за стоянкою. Марк узяв балончик із білою аерозольною фарбою і зафарбував напис «друкарня принстонського університету» на дверцятах фургона. У номері, в якому вони з Треєм провели попередню ніч, усі четверо швидко переодяглися в мисливські костюми й склали все, у що були вдягнені для справи: джинси, кросівки, світшоти, чорні рукавиці,— в інший речмішок. У ванній Джеррі помітив у себе на лівому зап’ясті маленький поріз. Під час поїздки він затискав його великим пальцем, а тепер побачив, що крові більше, ніж він думав. Він витер ранку рушником, роздумуючи, чи варто про неї розповідати іншим, та зрештою вирішив, що не зараз — може, якось пізніше.

Вони тихо забрали всі речі, складені в номері, вимкнули світло й вийшли. Марк і Джеррі залізли в модний пікап Toyota, — за кермом сидів Денні, який взяв його напрокат, — і виїхали з автостоянки слідом за Треєм, що вів фургон, спочатку на вулицю, а потім і на автомагістраль. Обігнувши передмістя Філадельфії з північного боку, вони заїхали штатними магістралями в сільську місцевість Пенсильванії. Біля Квейкертауна вони знайшли місцеву дорогу, яку обрали заздалегідь, і проїхали нею десь півтора кілометра, доки покриття не змінилося на гравій. У цій місцевості зовсім не було будинків. Трей зупинив фургон у невеликому яру, зняв украдені номерні знаки, вилив галон бензину на мішки з інструментами, мобільними телефонами, радіоустаткуванням та одягом і черкнув сірником. Фургон ураз перетворився на вогняну кулю, і крадії, від’їжджаючи в пікапі, не сумнівалися, що знищили всі можливі докази. Рукописи було надійно вкладено між Треєм і Марком на задньому сидінні пікапа.