Окрім того, сподіваюся, в певному сенсі це намагання з мого боку все-таки осягнути герменевтичні закони існування «івано-франківського феномену», який, можливо, насправді існує лише в уяві кількох людей. Тому передбачаю численні звинувачення в реґіональному нарцисизмі, чи в порушенні видавничої етики (якщо така існує), чи, зрештою, просто в невисокій художній вартості. Однак, розцінюючи книжку передовсім як факт матеріальної культури, а не як вмістилище текстів, я переймаюся насамперед її внутрішньою структурою. І майже певен, що структура цієї книжки буде найбільшою її вартістю, навіть якщо про це знатиму лише я сам.
Сеанс самолюбування закінчено. Екскурсія по письменницькій кухні припиняється. Нічого їстівного там не знайдено, і тому навіть санітарна інспекція втрачає будь-який сенс.
