Однак цього не можна було сказати про взаємини між містером Трілоні й капітаном.
Капітан був чоловіком суворим. Все на кораблі дратувало його. Причини свого незадоволення він нам не забарився пояснити. Щойно ми спустилися до каюти, як до нас підійшов матрос і сказав:
— Капітан Смоллетт, сер, хоче поговорити з вами.
— Я завжди до послуг капітана. Попросіть його сюди, — відповів сквайр.
Капітан, як виявилося, стояв за спиною свого посланця. Він одразу ж увійшов у каюту й зачинив за собою двері.
— Ну, капітане Смоллетт, що ви хочете сказати? Сподіваюсь, що все гаразд? Шхуна готова до походу?
— От що, сер, — відповів капітан, — я говоритиму одверто, навіть ризикуючи посваритися з вами. Мені не подобається цей рейс. Мені не подобається наша команда. Мені не подобається мій помічник. От і все. Коротко і ясно.
— Може, сер, вам не подобається і судно? — спитав сквайр, і я помітив, що він дуже роздратований.
— Про судно я нічого не можу сказати, поки не випробую його в морі, — відповів йому капітан. — Здається, корабель непоганий. Більше нічого сказати не можу.
— А може, сер, вам не подобається і ваш хазяїн? — вів далі сквайр.
Але тут утрутився лікар Лайвсі.
— Стривайте, — сказав він, — стривайте. З такої розмови нічого, крім сварки, не вийде. Капітан сказав нам і занадто багато, і занадто мало. Тому я насмілюся заявити, що вимагаю пояснення його слів. Ви кажете, що вам не подобається цей рейс. Чому?
— Мене запросили, сер, на умовах вести це судно туди, куди накаже мені оцей джентльмен, — сказав капітан. — Гаразд, я ні про що не розпитував. Але незабаром я переконався, що навіть найгірший матрос на судні знає про мету подорожі більше ніж я. Я не можу схвалити цього — не знаю, як ви.
— Ні, — сказав лікар Лайвсі, — я теж не можу цього схвалити.
— Далі, — вів капітан, — я довідуюся, що ми вирушаємо шукати скарби. Прошу зауважити, що я чую про це від своїх підлеглих. Шукати скарби — це взагалі справа дуже делікатна. І я не відчуваю ніякого потягу до такої роботи, особливо коли ця робота має бути секретною, а секрет — прошу пробачення, містер Трілоні, — секрет уже роздзвонили папузі.
— Папузі Сільвера? — підскочив сквайр.
— Ні, це в мене така приказка, — пояснив капітан. — Просто секрет роздзвонили всім, хотів я сказати. Думаю, що ніхто з вас, джентльмени, не уявляє собі усіх труднощів, і мій обов'язок попередити вас: це буде боротьба не на життя, а на смерть.
— Це все зрозуміло і, насмілюся сказати, цілком правильно, — відповів лікар Лайвсі. — Ми рискуємо. Але ми не так уже погано знаємо, на що йдемо, як це вам здається. Далі ви кажете, що вам не подобається екіпаж. Хіба він складається з таких поганих моряків?
— Мені вони не подобаються, сер, — повторив капітан Смоллетт. — І, якщо говорити одверто, підбирати команду слід було доручити мені.
— Мабуть, ви маєте слушність, — відповів лікар. — Моєму другові, певно, слід би було набирати команду разом з вами. Але коли й зроблено помилку, то це зовсім не навмисно. Крім цього, вам, здається, не подобається містер Ерроу?
— Не подобається, сер. Я вірю, що він непоганий моряк. Але він занадто розпустив команду, щоб бути добрим помічником. Штурман повинен триматися осторонь від матросів, він не повинен пиячити з ними.
— А хіба ж він пиячить? — вигукнув сквайр.
— Ні, сер, — відповів капітан. — Але він надто запанібрата з командою.
— Ну, гаразд. А загалом, капітане, — запитав лікар, — скажіть нам, чого ви хочете?
— Скажіть, джентльмени, ви твердо вирішили здійснити це плавання?
— Рішучість наша залізна, — відповів сквайр.
— Чудово, — сказав капітан. — Тепер, коли ви вислухали мене так терпляче, хоч я й не підтверджував незаперечними доказами свої слова, послухайте мене ще трохи. Порох і зброю складають у носовій частині судна. А втім, є чудове приміщення під вашою каютою. Чому б не покласти їх туди? Це по-перше. Далі, ви взяли з собою чотирьох своїх людей. Мені сказали, що їх теж хочуть розмістити у носовій частині. А чому б їм не влаштувати койки біля вашої каюти? Це по-друге.
— Є й третє? — спитав містер Трілоні.
— Є, — сказав капітан. — Занадто багато базікають про вашу таємницю.
— Так, занадто багато, — погодився лікар.
— Скажу вам тільки те, що я сам чув, — вів далі капітан Смоллетт. — Кажуть, що у вас є карта якогось острова, що на цій карті хрестиками позначено місця, де заховано скарби, і що острів лежить…
І тут він цілком точно назвав довготу й широту острова.
— Я нікому не говорив про це! — скрикнув сквайр.