Коли я вибігав з блокгауза, то побачив, як інші пірати перелазили через частокіл, щоб покінчити з нами. Один з них, у червоному ковпаку, тримаючи кортик в зубах, уже закинув було ногу, готуючись стрибнути. Все відбулося так швидко, що, коли я підвівся на йоги, пірат у червоному ковпаку все ще сидів у тій самій позі, а голова другого тільки вистромилася з-за частоколу. І все-таки за ці кілька хвилин боротьбу було закінчено, і перемога лишилася за нами.
Грей, який вискочив з блокгауза слідом за мною, вбив на місці велетня боцмана, перш ніж той встиг удруге занести кортик. Другого пірата застрелили біля бійниці в той момент, коли він цілився всередину блокгауза. Він лежав на піску конаючи. Пістолет димився в його руці. Третього, як я вже казав, заколов лікар. З чотирьох піратів, які перелізли через частокіл, живим лишився тільки один. Кинувши свій кортик на полі бою, він, сповнений смертельного жаху, поспішно рятувався, намагаючись здертися на частокіл, і весь час падав.
— Стріляйте! Стріляйте з будинку! — кричав лікар. — А ви, молодці, швидше під прикриття!
Та слова його були даремні. Ніхто не вистрелив. Останній з нападників благополучно переліз через частокіл і сховався в лісі. Через» кілька хвилин коло блокгауза лишалися тільки п'ять наших ворогів: четверо лежали всередині укріплення і один зовні. Лікар, Грей і я кинулися в двері під захист товстих стін блокгауза. Пірати, які лишилися живі, могли щохвилини повернутись і знову почати стріляти в нас із мушкетів. Пороховий дим розвіявся, і ми відразу побачили, як дорого коштувала нам перемога. Гентер лежав непритомний біля своєї бійниці; у Джойса була прострелена голова, і він уже не ворушився. Сквайр підтримував капітана, і вони були страшенно бліді.
— Капітана поранено! — сказав містер Трілоні.
— Всі втекли? — спитав містер Смоллетт.
— Всі, хто міг, — відповів лікар. — П'ятеро з них уже ніколи не зможуть бігати.
— П'ятеро! — скрикнув капітан. — Ну, це вже непогано. У них вибуло з ладу п'ять. У нас — троє, отже, нас тепер четверо проти дев'яти. Це краще, ніж спочатку, коли нас було сім проти дев'ятнадцяти.[31]
Частина п’ята
МОЇ ПРИГОДИ НА МОРІ
Розділ XXII
ЯК ПОЧАЛИСЯ МОЇ ПРИГОДИ НА МОРІ
Пірати не поверталися. Навіть з лісу припинилася стрілянина. Вони «дістали свою порцію на сьогодні», — як сказав капітан. Ми могли перев'язати поранених і приготувати обід. Сквайр і я заходилися куховарити на вільному повітрі перед блокгаузом, незважаючи на небезпеку, хоча, правду кажучи, ми погано розуміли, що робимо, бо з будинку весь час долинали жахливі стогони поранених.
З восьми людей, які постраждали в бою, живими лишилися тільки троє: той пірат, якого підстрелили біля бійниці, Гентер і капітан Смоллетт. Становище перших двох було безнадійне. Пірат помер під час операції, а Гентер так і не прийшов до пам'яті, незважаючи на всі зусилля лікаря. Він лежав нерухомо, важко дихаючи, так само, як старий пірат у нашій корчмі після апоплексичного удару. У нього були розбиті груди і при падінні пошкоджено череп. Тієї ж ночі, не приходячи до пам'яті, Гентер помер.
Рани капітана були хоча й болючі, але не небезпечні: його внутрішні органи майже не були пошкоджені. Перша куля, куля Джаба Андерсона, пробила йому лопатку і трохи зачепила легені. А друга влучила в литку і порвала зв'язки.
Лікар запевнив, що капітан зовсім одужає, але кілька тижнів він не повинен ні ходити, ні ворушити рукою і, по змозі, навіть не розмовляти.
Випадковий поріз у мене на щоці виявився просто дрібницею. Лікар Лайвсі заліпив його пластиром і на додачу ніжно посмикав мене за вухо.
Пообідавши, Сквайр ї лікар сіли біля капітана і почали радитися. Нарада закінчилась вже після дванадцятої годний дня.
Лікар надів капелюх, взяв пістолети, засунув за пояс кортик, поклав у кишеню карту, повісив через плече мушкет і, перелізши через частокіл з північного боку, швидко зник у лісі.
Ми з Греєм сиділи в далекому кутку блокгауза, щоб не чути розмови наших старших. Побачивши, що робить лікар, Грей так сторопів, що вийняв з рота люльку і забув її взяти знову в рот.
— Хай йому чорт! — вигукнув він. — Чи не збожеволів доктор Лайвсі?
31
Насправді піратів на цей час лишилося тільки вісім чоловік, бо матрос, якого містер Трілоні підстрелив на борту шхуни, помер від рани того ж вечора. Але ми, звичайно, дізналися, про це набагато пізніше.