Тільки п'ятеро з колишнього екіпажу нашої шхуни повернулися додому. «Пий, і диявол тебе доведе до кінця» — ось пророцтво, яке повністю здійснилося по відношенню до всіх інших. А втім, «Іспаньйола» все-таки була щасливіша за той корабель, про який співали пірати:
Кожен із нас одержав свою частку скарбу і розпорядився нею — розумно чи по-дурному — на свій розсуд. Капітан Смоллетт залишив морську службу. Грей не тільки зберіг гроші, але й серйозно заходився вивчати морську справу. Тепер він штурман і співвласник одного доброго корабля; одружився і має дітей. Що ж до Бена, то цей одержав свою тисячу фунтів і прогуляв їх у три тижні, або, точніше, у дев'ятнадцять днів, бо на двадцятий прийшов до нас жебраком. Як він і побоювався, йому довелося поступити на службу до сквайра сторожем у парку. Він дуже приятелює з усіма сільськими хлопцями, а в неділі та свята чудово співає в церковному хорі.
Про Сільвера ми більше нічого не чули. Цей клятий одноногий моряк нарешті зник з мого життя. Очевидно, він розшукав свою чорношкіру жінку і де-небудь живе в достатку разом з нею й папугою Капітаном Флінтом. Зливки срібла і зброя все ще лежать там, де Флінт закопав їх. Та, по-моєму, і хай вони лежать собі. Мене вже й калачем не заманиш удруге на цей клятий острів. Я й досі прокидаюся від жаху, коли у сні чую грізний грім прибою біля його похмурих скель і пронизливий голос Капітана Флінта, що вигукує без кінця:
— Піастри! Піастри! Піастри!