— Хочеться тобі тієї гнилі, Джоне! Дай-но нам краще рому.
— Діку, — сказав Джоне, — я тобі довіряю, але знай, на бочечці є поділки. Маєш ключа. Націди горня і принеси.
І хоча я був переляканий на смерть, все ж думати міг: «Осьде містер Ебро убрав ром, який погубив його!»
Тільки-но Дік відійшов, Ізраїл почав нашіптувати щось на вухо коку. Я розчув лише уривок фрази, але і цього було достатньо.
— Більше ніхто не погоджується, — ось що мені вдалося почути.
— Отже, на кораблі є ще вірні люди!
Коли Дік повернувся, усі троє по черзі брали горня і випили. Один виголосив тост «за удачу», другий «за старого Флінта», а Сільвер проспівав:
У бочці стало світло. Глянувши вверх, я побачив, що піднявся місяць, освітив крюйс-марс і напнутий фок-зейль. Із вахти залунав радісний вигук: «Земля!».
Розділ 12
Воєнна рада
Моряки повибігали на палубу з кают і кубрика, зчинивши гамір і метушню. Я вискочив із бочки, прослизнув за фок-зейль, завернув до корми, вийшов на відкриту палубу і побіг разом із Гантером і доктором Лівсі на напнуту вітром скулу. Тут уже зібралась уся команда. Туман розсіявся відразу після того, як зійшов місяць. Далеко на південному заході ми побачили дві низькі гори, між ними було десь зо дві милі, а за ними височіла третя, вона ще була оповита туманом. Усі три гори мали правильну конічну форму.
Я дивився на них ніби крізь сон, я ще не міг повірити, що вибрався з бочки живим. Накази капітана Смоллета повернули мене до реальності. «Іспаньйола» стала дещо крутіше до вітру і взяла курс у напрямку острова зі східного боку.
Коли всі накази капітана були виконані, він запитав:
— Гей, хлопці, чи не бачив хто із вас цієї землі раніше?
— Я бачив, сер, — відгукнувся Сільвер. — Тут ми поповнювали запаси прісної води, коли я був коком на торговому судні.
— Мені здається, що кинути якір найкраще в південній частині, за оцим маленьким острівцем? — запропонував капітан.
— Так, сер. Цей острівець називається Острів Скелета. Раніше він був пристанищем піратів, один матрос з нашого корабля знав усі назви, якими нарекли пірати тутешні місця. Північна гора — Фок-щогла. А від неї на південь — ще дві: Грот-щогла і Бізань-щогла. Найвищу гору, яка зараз укутана туманом, Грот-щоглу частіше називають Підзорною Трубою. А все тому, що пірати на ній любили влаштовувати пункт спостереження, коли стояли тут на якорі й чистили днища своїх суден. Прошу вибачення, але зазвичай вони лагодили свої судна тут.
— Я маю карту, — сказав капітан Смоллет, — подивіться, це той острів?
Коли карта потрапила до рук Довганя Джона, очі його аж засвітилися. Але тінь розчарування одразу погасила те світло. То була не та карта, яку ми знайшли на дні скрині Біллі Бонса. Це була її майже точна копія. На ній позначалося усе: назви, висоти і глибини, бракувало лише трьох червоних хрестиків і рукописних заміток. Хоч як було прикро Сільверові, він стримався і нічим не видав свого розчарування.
— Так, сер, — сказав він, — саме той. Його прекрасно накреслено. Цікаво, хто це зумів так намалювати карту… Пірати — люди невчені… А ось і стоянка капітана Кідда, так само називав її і той матрос. Тут сильна течія на південь. Ближче до західного берега вона повертає на північ. Дуже правильне рішення, сер, — продовжував Сільвер, — я маю на увазі крутий бейдевінд. Якщо ви маєте намір увійти в бухту, привести до ладу корабель після плавання, кращого місця годі й шукати.
— Дякую, — сказав капітан Смоллет. — Коли мені буде потрібна допомога, я неодмінно звернуся до вас. Зараз ви вільні.
Я був шокований тим, що Джон впевнено і так відверто виказав свою обізнаність острова. Вимушений зізнатися, що злякався, коли він підійшов до мене. Звісно, він не знав, що я сидів у бочці і чув сьогоднішню піратську нараду. Та жах проймав мене від його лукавства, жорстокості та абсолютної владності над командою корабля. Не знаю, як мені вдалося не здригнутися, коли він підійшов і поклав руку мені на плече.
— Непогане місце, цей острів, — дружелюбно сказав він. — Так, непогане місце для шибеників. Ти зможеш купатися, лазити по горах, ганятимешся за дикими козами. Ти сам будеш скакати горами, як дикий козлик. На цьому острові я сам відчуваю себе хлопчиськом і навіть ненадовго забуваю про свою дерев'яну ногу. Як добре бути хлопчиськом і мати на ногах десять пальців! Якщо ти захочеш піти ознайомитися з островом, скажи старому Джону і він підготує тобі попоїсти на дорогу.