Ми вирішили ще раз навантажити човен. Певний ризик був, але значно менший, ніж здавалось. Так, їх було більше, зате ми були краще озброєні. Жоден з тих розбійників не мав мушкета. Перш ніж вони встигли б до нас наблизитись, ми встигли б застрелити щонайменше шістьох.
Сквайр очікував на мене біля кормового ілюмінатора. Він здавався підбадьореним і веселим. Сквайр підтягнув човна за кинутий мною канат, і ми знову дуже швидко почали навантажувати його свининою, порохом, сухарями. Потім прихопили по одному мушкету і по одному кортику для мене, сквайра, Рекрута і капітана. Решту зброї ми викинули за борт. Сталь, осяяна сонцем, виблискувала на чистому піщаному дні протоки.
Із відпливом корабель повертало довкола якоря. Біля шлюпок на березі перегукувалися люди. Хоча це і свідчило, що Джойс і Гантер досі непомічені піратами, однак треба було поспішати.
Редрут залишив свій пост у коридорі і скочив у човен. Ми підвели човен до другого борту, щоб забрати капітана Смоллета.
— Хлопці! — голосно крикнув він. — Ви мене чуєте?
Ніхто з баку не озвався.
— Я звертаюся до тебе, Абрагаме Ґрею.
Знову тиша.
— Ґрею, — продовжував містер Смоллет ще голосніше, — я покидаю корабель і наказую тобі йти за своїм капітаном. Я знаю, що в душі ти непогана людина, та й інші, не такі вже і погані. Я засікаю час. Ти маєш тридцять секунд аби приєднатися до нас.
Секунди спливали у цілковитій тиші.
— Спускайся, друже, — заохочував капітан, щоб ми не втрачали дорогоцінного часу. — Кожна секунда зволікання загрожує смертю і мені, і цим благородним джентльменам.
Почулися звуки глухої боротьби, ударів, і на палубу вискочив Абрагам Ґрей. Його щока була порізана ножем. Він підбіг до капітана, мов собака, якій свиснув господар.
— Я з вами, сер, — сказав він.
Обидва скочили у човен, і ми відпливли.
Корабель ми покинули, але й до частоколу ще не дісталися.
Розділ 17
Доктор продовжує свою розповідь. Остання переправа човном
Ця п'ята, і остання, переправа човном закінчилась не так добре, як попередні. По-перше, наша шкаралупка була перевантажена. П'ятеро чоловіків, троє з яких(Трілоні, Редрут і капітан) на зріст понад шість футів — навіть це було занадто для такого човника, як наш. А ще порох, свинина і мішки з сухарями. Тож не дивно, що вода омивала корму. Час від часу вода затікала у човен. До того як ми відпливли приблизно на сотню ярдів, мої штани і фалди каптану промокли до нитки.
Капітан наказав розмістити вантаж інакше, і човник дещо випрямився. Та навіть тепер ми боялися й дихнути, щоб він не беркицьнувся набік.
По-друге, через відплив, утворилася сильна течія на захід, яка потім повертала на південь, у відкрите море через протоку, в яку ми зайшли вранці. Наш перевантажений човен міг перевернутися навіть від найменших хвиль. Та найгірше було те, що течія нас відносила вбік, і не давала причалити за мисом. Якби нам не вдалося впоратися з течією, то ми б опинилися точно біля піратських шлюпок, а їхні господарі могли з'явитися там у будь-який момент.
— Мені не вдається скеровувати човен на частокіл, — сказав я капітанові. Я кермував, а капітан і Редрут гребли. Нас відносить течією. Можете налягти на весла?
— Якщо ми наляжемо на весла, нас заллє вода, — сказав капітан. Ви, прошу вас, постарайтеся тримати кермо прямо проти течії. Доти, поки не усталиться потрібний курс…
Нас відносило на захід доти, поки я не спрямував ніс чітко на схід, під прямим кутом до того шляху, яким нам далі треба було пливти.
— Так ми ніколи не дістанемося берега, — сказав я.
— Якщо при інших курсах нас зносить, сер, ми вимушені триматися цього, — відповів капітан. — Нам треба йти вверх за течією. Якщо нас знесе, сер, — пояснював він, — у підвітряний бік від частоколу, невідомо, де доведеться сходити на берег, ще й розбійники можуть на нас напасти. Якщо ж триматимемося цього курсу, течія скоро ослабне, і ми зможемо маневрувати близько від берега.
— Течія вже слабша, сер, — сказав матрос Ґрей, який сидів біля носа човна. — Можна трохи повернути до берега.
— Щиро дякую, друже, — подякував я йому, ніби між нами завжди були приятельські взаємини.
Не змовляючись, ми всі поводилися з ним так, ніби він від самого початку був на нашому боці.