На Україні ГПУ все частіше відкриває підпільні шовіністичні організації, стежки від яких губляться за кордоном.
Жовто-блакитна петлюровщина, розбита в боях, поховала свої прапори й змінила тактику.
Ті, що в минулі роки боролися проти нас з зброєю — тепер перемальовуються на червоно, пролазять в установи, школи, навіть партію і невпинно провадять свою руйнуючу роботу. З шовіністично настроєної інтелігенції, з клясово несвідомих та кулацьких мас селянства, готовлять кадри до боротьби за відізвання України від СССР, щоби запродати її закордонному капіталові.
Мусимо бути чуйними! Мусимо нещадно викривати і нищити клясового ворога! Мусимо рішучо сказати західній буржуазії: «Руки пріч від Совітської України!»
Говорив прокурор Санін.
… «В цілому світі визиск, обниження платень робітникам, зубожіння й голодівка трудящих мас міста і села — в СССР невпинно зростає зарплатня, невпинно росте культурний та матеріяльний стан робітника та селянина.
…В цілому світі шаліє розгнуздана хвиля терору. тисячі революційних робітників і селян вкидається в капіталістичні тюрми, несправедливо засуджуються судами клясового ворога. Буржуазія нещадно розправляється з борцями за соціяльне і національне визволення поневолених капіталом народів.
…В цілому світі — катування, розстріли, шибиниці! Лише цим ще тримається при владі зігнивший вже капіталізм, поки його гробовщик — пролетар’ят — скінчить копати для нього яму.
…Ми не можемо спокійно дивитися, як купається в крові наших клясових братів — міжнародня буржуазія…
…В Америці капіталістичний суд невинно засудив на смерть двох революціонерів — Сако та Ванцеті. Пролетар’ят всіх великих міст СССР, стотисячними демонстраціями заманіфестува своє обурення проти нечуваного нахабства кровожадних капіталістів. Завтра трудящі Вінниці приєднають свій голос до того протесту. Мусимо рішучо протестувати! Мусимо розбурхати голоси трудящих цілого світу! Мусимо через філії «Мопр» розбудити сумління культурних та гуманістичних організацій в усіх країнах та державах! Мусимо вирятувати двох невинних мучеників за діло пролетаріяту, від нелюдської смерти на електричному стільці»!…
В одинадцятій — лямпки над дверима театру згасли.
Х
Арбузов тихо відчинив вихідні грати. До тюрподу на шпиньках увійшли: прокурор Санін, Рубцов, Раскін, Котєльніков, сабо та дванадцять червоноармійців.
Червоноармійці, з Рубцовим та Котєльніковим напереді — станули півкругом проти дверей восьмої камери.
Не замикаючи виходу, Арбузов глянув у дірочку під визіркою.
Смертники сиділи похилившись на тапчанах, накинувши на себе верхну одежу.
Відімкнув тихо колодку й раптово рвонувши засов — відчинив двері.
Наготовлена зграя кинулася до камери та в ту ж хвилину панічно подалися назад.
Дико скрикнув червоноармієць, який дістав цеглиною в обличчя. Котєльніков, поцілений в груди, заточився назад зваливши по дорозі Рубцова.
Тапчани впали і смертники, вихопивши з під них «цапки» — кинулися до дверей. Та коли ступили вже на поріг — Арбузов, підпоможений червоноармійцями, — затріснув двері.
Бахнуло кілька пострілів. Кулі, залишивши на дверях білі плямки — сипнули вапном з протилежної стіни.
Смертники розскочилися по кутках. Хмара вхопивши цеглину, пустив нею в електричну лямпку на стелі. В темноті почувся стук розбираної груби й розкидування цегли по двох, безпечних від стрілів у дверях, кутах.
На коридорі розляглося «матіркування» чекістів.
— Сдавайсь, бандіти, а то по куску будєм рєзать!..
У відповідь почулася несмішлива лайка Хмари. В дірочку під визіркою просунулася люфа Рубцового карабіна.
— Арбузов! Давай лямпу на «волчок»!
Дозорець засвітив га сівку і поставив її на поличку коло визірки. Бахнув постріл, та в ту ж мить лямпа розприснулася поцілена з камери кавалком цегли.
Рубцов стрілив вдруге.
— Бий ще! — іронічно крикнув Хмара.
Знову бахнув постіл.
— Бий ще!..
Роздратований комендант валив набій за набоєм.
— Арбузов — давай лямпу!..
Арбузов світив та ставив лямпи, котрі одна за одною злітали з полички під меткими ударами Хмари. Нарешті зголосив, що лишилася лише одна, котрої не дасть, бо не буде чого засвітити на коридорі, як згасне електрика. Після того, як Раскін, присвітивши електричним ліхтариком — дістав кавалком цегли по пальцях, — чекісти відкрили навмання «гураганний» вогонь до темної камери. Стріляли через визірку, в дірочку під нею і просто в двері.