Але чекали даремно. КБ-803 мовчав. Робік підвівся.
— Аліку, — запитав він, — ти дозволяєш?
— Так, — відповів Алік. — Дозволяю.
Робік підійшов до Аліка й подав йому руку. Це була трохи дивна мить. Аліка не залишало відчуття, що він тисне руку живої людини. «Якби тільки не ці вогники в очах і майже рухомі повіки… — подумав він, — то була б жива людина».
— Якщо мені не пощастить, — сказав Робік, — вітай від мене Іона. Альку теж.
Алік криво, усміхнувся.
— Любий Робіку! Зараз невідомо, чи будь-хто з нас взагалі зможе комусь що-небудь передати.
Робік якось незграбно вклонився.
— Ти вибач, — провадив він далі. — Ми існуємо на засадах віри в людей. Мені моя конструкція не дозволяє сумніватися в людях. Тому я вірю, що все скінчиться добре. Ну… до побачення!
— До скорого побачення! — відповів Алік.
Він продовжував усміхатися, хоча взагалі йому було не до сміху.
Робік став на квадрат ліфта — і зник. Алік зостався сам.
— «Розвіднику», рапорт про стан справ! — наказав він рішуче.
— Прийнято! — озвався слухняний «Розвідник». — Віддаю рапорт.
Алік знову вп'явся очима в екран.
Головний метальник бив по Ріці білим вогняним молотом, і кожен його удар перетворював на ніщо кам'яні хвилі.
«Розвідник» віддав рапорт:
— Обстріл Чорної Ріки йде за планом. Обслуга батареї працює без порушень. А КБ-803, яким керують люди, втратив зв'язок в момент «17-АМ-4». Спроби відновити зв'язок не дали результатів.
— Далі?
— Робот-охоронець з дозволу людини-командира перебуває в дорозі до резервного бойового космольота. Доповідати про дії робота-охоронця?
— Так.
— Наказ прийнято, — підтвердив «Розвідник». — Дії такі: зараз ми переносимо робота головним швидкісним ліфтом до Стартової вежі. Одночасно триває перевірка резервного космольота КБ-804. Перевірка підтверджує повну стартову готовність КБ-804. Робот перебуває в Стартовій вежі. Отримує дозвіл на вхід до КБ-804. Ступає на борт КБ-804. Герметизація лазу КБ-804. Робот у повній стартовій готовності. Просить увімкнути тягу. Передає вітання. Вмикається тяга КБ-804, повна стартова готовність. Увага — старт!
— Щасливої дороги, Робіку! — крикнув Алік.
Він уважно стежив, як на контрольному екрані від «Розвідника», що виблискував позиційними вогнями, відірвався, описуючи величезну дугу, невеличкий веретеноподібний силует, як він піднімався все вище, навперейми потоку Чорної Ріки.
— Дякую! — почувся тихий голос Робіка. — До скорого побачення!
Щойно Алька сказала, в'їдливо усміхаючись: «Чого ж ти мовчиш?», щойно Іон шукав відповідь і врешті знайшов її (пригадував потім тільки те, що відповідь була зовсім непогана, в міру єхидна і в міру ніжна) — і ось цієї миті, коли він відкрив рот, щоб відповісти, бойовий космоліт КБ-803 підкинуло раптовим потужним поштовхом. Потім — ще раз, ще — мить забуття, — і знову, знову, знову.
— Що це діється? — сердито буркнув Іон.
Алька зразу ж відповіла:
— Контрольна дошка. Дивись на дошку, — і її голос бринів так, ніби вони говорили про погоду на Тритоні.
Іон ще встиг подумати, що Алька — дівчина екстра-класу. На контрольній таблиці світився грізний червоний напис: «Блокування рулів».
— Отже, ми все-таки наштовхнулися на ці перешкоди, — спокійно прокоментувала Алька. — Що далі?
— КБ! — наказав Іон. — Дай рапорт!
На контрольній дошці спалахнув напис: «Автопілотам неможливий. Радарні хвилі не відбиваються. Автомати безпорадні. Відбулося повне блокування рулів».
— А що ж це знову таке? — не витримала Алька. — Яким чудом радарні хвилі можуть не відбиватися?
Іон згадав один прадавній, наче про них, вислів: «Є багато чого на світі, що й не снилося нашим мудрецям». Він аж засміявся — така нісенітниця спала йому на думку:
— Їх, мабуть, ковтає якась космічна риба в Чорній Ріці.
— Ти так думаєш? — пошепки запитала Алька.
— Дурниці, — розізлився він.
— Дійсно дурниці, — різко сказала вона. — Ти пілот, отож і веди космоліт!
— Слухаю, — враз погодився Іон.
Він зручніше вмостився в кріслі, стиснув пальцями важелі рульового управління, поставив ноги на педалі швидкостей і гальмування.
Отже, їхня черга все-таки настала. Автомати безпомічні. КБ-803 самостійно заблокував двигуни і рулі. Тепер космоліт летів за інерцією, мов камінь. Діяли лише так звані промені безпеки, які, наштовхуючись на загрозливі перешкоди, зразу ж вмикали додаткову тягу, що відкидала космоліт від перешкоди.
І якщо у напрямі кидка теж з'являлася перепона, космоліт починав такий самий танок, який тільки-но відчули Алька з Іоном.