— Добрий день, — озвався Тарас, — що нового?
Ніхто не відповів, Цвілак іще раз переступив з ноги на ногу. Цієї миті відчинилися двері в секційну, звідти вийшов Марн, штовхаючи перед собою візочок з обладнанням, і кивнув Тарасові:
— Ми закінчили. Вона ваша.
За його спиною Тарас на секунду побачив стіл, на якому лежав труп, голий жіночий труп, ноги були повернені у його бік, а там, де мала би бути голова, зяяла неприродна порожнеча. Хоча двері до секційної відчинилися лише на кілька секунд, звідти відразу потягнуло знайомим запахом гнилизни.
— Чорт, Тарасе, де тебе носить? — кинув Цвілак, і перш ніж Тарас встиг запитати, що означає «чорт, де тебе носить», озвався хлопець, який стояв біля голови Інституту.
— Я тут новенький, — почав він, — і знаю, що ще мушу навчитися маневрувати між тим, що пишеться на папері, і тим, як усе, так би мовити, відбувається насправді, та хіба це не занадто, навіть з огляду на Новий рік?
Він не був схожий на останнього паскуду і мав набратися сміливості, аби перед усіма зробити закид старшому криміналістові. Він, правда міг бути ідіотом, але на такого теж не скидався.
— А ви?.. — запитав Тарас, дивлячись хлопцеві спокійно у вічі, поки той не знітився і не став шукати очима підтримки в інших, які, проте, не збиралися приходити йому на поміч. Їх, як і Тараса, викликали несподівано, і молодик отримав від колег лише погляд, який говорив: «Розберіться між собою, і то вже, щоб швидко закінчити й забратися звідси».
— Мар’ян Долес, — нарешті витиснув він, — слідчий суддя у цій справі; мушу сказати, що така поведінка... я ще раз повторюю, я не хочу дозволяти собі зайве... але така поведінка неприпустима...
Інспектор, хоча й не був із ним знайомий, уже з першого речення зрозумів, хто це. Правду кажучи, навіть раніше. Під час розслідування злочинів, які належали до компетенції Тараса, слідчі судді мусили бути присутні і він мав співпрацювати з тими, хто вів процес на папері, відповідав за проведення огляду з місця події, пильнував за дотриманням процедур, хоча зазвичай їхня робота зводилася до того, щоб стежити за роботою криміналістів і судмедкспертів. Якщо вони були присутні на місці події, проведений спеціалістами огляд мав юридичну вагу в суді. І коли з’являлися надто активні хлопці, які свої обов’язки брали близько до серця й лише заважали поліції, їм треба було, як казав колись Брайц, дати доброго копняка.
— Дивіться, надворі перше січня, я збирався піти з дочками, яких рідко бачу, на прогулянку містом, і я це зроблю. У нас мало часу. Хтось може мені в двох словах розповісти, в чому справа, бо інакше я забираюся звідси?
Тарас витягнув з кишені телефон.
— Правду кажучи, я вже спізнююся!
— Це ви інспектор, який веде справу, пов’язану з отим на столі, чи ні?
Молодий слідчий суддя верещав, аж розчервонівся, всі інші, від Цвілака до секретарки, втупились у підлогу.
— Ні, — відповів Тарас.
— Що?
Він іще раз повторив своє «що?», дивлячись на інших, які й далі розглядали підлогу й стіни, і Тарас бачив, що, попри всю їхню вдавану байдужість, вони йому не вірять.
— О’кей, у мене сьогодні вихідний. Учора, коли я повертався з Воґеля, з лиж, я натрапив на поліційний патруль: два хлопчаки, в яких на плечах по зірочці, виявили цю жінку, і я їм допоміг. Це все.
— Все? А хіба не ви наказали витягнути тіло з води, не ви розмовляли зі свідком, який знайшов тіло, не ви наказали його відпустити, не ваше ім’я стоїть на протоколі?.. І це все? Коли ми туди приїхали, місце не охоронялося належним чином... З нами навіть судмедексперта не було, бо підозрювалося утоплення. Нам ніхто не повідомив, що труп без голови!