— Нам треба лише поговорити, — сказав Тарас спокійно, ніби не чув його криків.
— Я не маю про що з тобою говорити, — закричав його співрозмовник і замахнувся. Удар був слабким, радше п’яне розмахування руками, а не серйозна загроза, тож Тарас ледь відхилився, вхопивши при цьому його руку, шарпнув до себе і заламав за спину. Чоловік застогнав і повалився на коліна.
— Тіно, в багажнику лежать наручники.
— Грьобаний коп...
Він пробував викрутитись, але Тарас тримав міцно, чоловік завив, застогнав, коли інспектор натиснув сильніше, і завмер. Троє друзяк, хлопець і дві дівчини, стояли розгублені. Тарас спокійно на них дивився, чекаючи, поки Тіна принесе наручники.
— Ви збираєтеся вдягнути йому наручники? — запитала одна дівчина.
Тарас не відповів. Застебнув наручники, підштовхнув молодика до машини, відчинив задні дверцята і турнув його на заднє сидіння. Замкнувши машину, інспектор розвернувся до трійці.
— На чому ми зупинились? Ага...
Він іще раз показав посвідчення.
— Тарас Бірса, старший інспектор-криміналіст. Ви нам зможете виділити п’ять хвилин?
Молоді люди розгублено перезирнулись, і тоді дівчина, яка першою озвалася, кивнула головою.
— Дуже добре. Зайдемо всередину, там тепліше?
Тарас вказав на будинок, і компанія знову переглянулась, а тоді всі вирушили до дверей.
У будинку, у вітальні, в яку вів маленький передпокій, панували хаос і сліди святкування. Всюди лежав розкиданий одяг, на столі валялися порожні й напівпорожні пляшки з-під алкоголю, поруч склянки, деякі з них перевернуті. Не чекаючи запрошення, Тарас сів за маленький столик зі скляною поверхнею і показав на стільці довкола нього. Тіна стала у колеги за спиною.
— Ми хотіли б відібрати у вас свідчення у зв’язку з випадком, про який ви вже, мабуть, чули...
— Давайте на цьому зупинимося, — озвався приблизно тридцятирічний чоловік, який сидів між двома дівчатами. — Я достатньо довго вчив право, щоб знати, що ми можемо відмовитись давати свідчення.
Він озирнувся довкола, мовби чекаючи схвалення. Здавалося, що він його не отримав, та все ж продовжив:
— Я маю рацію? І якщо я маю рацію...
Він показав рукою на двері.
— Якщо ти маєш рацію, то тут через півгодини буде відділ із запобігання поширенню наркотиків, — сказав Тарас і пальцем тицьнув на рештки білого порошку на столі. — А я залишуся в будинку і простежу, щоб нічого не опинилося в озері. А тепер заткнися.
Він витягнув з кишені записник і подивився на першу дівчину. Через десять хвилин він мав їхні імена, адреси, телефони, дані про роботу — студенти. Вони тут були вже десять днів, залишаться ще на три, їх було лише четверо і нікого більше, ніхто не пропадав і вони нікого не бачили.
— Це ви вкрали човен у Балажичів?
Компанія перезирнулася.
— Ми справді каталися озером на одному човні, — сказала дівчина, яка, очевидно, взяла на себе роль головної.
— І?
— Ми каталися два-три дні, і все. Але ми його ні в кого не крали, бо він лежав на землі. Потім ми хотіли повернути його туди, де знайшли, але не змогли пригадати місця, тому прив’язали його на березі до одного стовпця.
— Стовпця?
— На причалі, — пояснив хлопець. — Як мінімум, ми його повернули... комусь повернули.
— Ви зможете показати це місце?
Дівчина кивнула.
— Їдете цією дорогою, на першому повороті, який веде до головної дороги, треба повернути до озера, і коли виїдете на берег, причал буде десь за сто метрів праворуч або ліворуч, я вже точно не пам’ятаю.
— Покажеш моїй колезі, добре?
Дівчина подивилася на Тіну, ніби вперше її побачила.
— Але туди зараз не проїдеш машиною.
— Ми перейдемося пішки, — сказала Тіна і вказала на двері. — Будь ласка...
Тарас і двійко інших сиділи в тиші. Він на них спокійно дивився і чекав. Недовго.
— Нас підозрюють? — запитала дівчина.
— Ви маєте на увазі в чомусь іншому, крім нападу на поліцейського, вживання наркотиків і викрадення човна?
Обоє здригнулися.
— А хіба ви не сказали...
— Що?
— Що ви заплющите на це очі?
Дівчина показала рукою на стіл.
— Сказав, — відповів Тарас. — І дотримаю свого слова, якщо ви мені трохи допоможете.
Вони обоє слухняно нахилилися до нього.
— Дівчину вашого віку, ймовірно, не місцеву, тиждень тому, коли ви вже тут забавлялися, хтось жорстоко вбив. Включіть голову і розкажіть мені щось... Що-небудь.