Ніде не трапилося слова «злодій» чи «злочинець». Або ж вони в запалі не вживали того слова, або ж техніки ВВВ його спритно повирізували й тепер усе звучало так, ніби Гундлах і Гертель справді заради маскування вдавали, що йдеться про якогось злодія, а потім, мовчки домовившись, обговорювали все як свої власні плани!
О боже, становище й справді виявилося кепським. І, коли говорити щиро, то була не тільки гра, в кожному разі з його боку. Гундлах тепер точно пригадав, як у нього з'явилося тоді ледь помітне відчуття спокуси, коли вони заговорили про мільйони. То була саме та крапля серйозного, яка буває в кожному жарті. Так, він тепер усвідомлював, що грав думками не лише для того, аби не заснути чи спантеличити Гертеля, а скоріше аби самому сп'яніти від такої фантазії. Три мільйони марок, десь у нетрях душі була й закралась така спокуса, але він швидко спекався її. А тепер магнітофон відтворив кожне сказане слово, й наслідок виявився вбивчим. Уперше за ці дві години, відколи вкрали гроші, його пройняв страх. Гундлах навіть відчував, що починає впадати в розпач. Плівку, звичайно, могли трохи підстригти, але в основі своїй розмова була справжня й підтверджувала лиху думку Гундлаха, яка, по суті, теж існувала, хоч і підсвідомо. Як же він тепер виплутається з цієї халепи?
Гундлах намагався збагнути найголовніший задум цих людей. «Який їм зиск від того, що підсунули цей звіт людям, які вже розірвали з ними контракт?» — думав він. Поки касета крутилась, Гундлах пильно стежив за обома детективами. І раптом, чи не з міміки Пінеро — губи в того якось особливо стислись, а в очах промайнув хижий блиск, — Гундлах усе зрозумів. Вони хочуть довести, що без них нічого не вийде. І щоб це стало прикладом для всіх ділових кіл Сальвадору! Хто без ВВВ матиме справу з викрадачами, той утратить готові гроші і зазнає удару від своїх же людей! Це наука, яку детективи намагалися втовкмачити всім фірмам країни. Через те й підстроїли йому таке.
Гундлах чув, як у паузах, поки в магнітофон закладали нову касету, протестує Гертель. Хлопець звинувачував детективів, що ті крадькома понатулювали в приміщенні підслуховуючих апаратів. Детективи намагалися затиснути йому рота своїми доказами, мовляв, мікрофони просто необхідно вмонтовувати на той випадок, коли б сталося непередбачене, бува, з'являться самі викрадачі. Таке вже не раз траплялось. Отже, апаратура — нормальний запобіжний захід для охорони інтересів клієнта, вони просто зобов'язані були його ужити, та й доктор Зайтц дав їм свободу дій.
Гундлах думав над почутим, намагався вгадати, що приховано за словами. Очевидно, детективи спершу підслухали розмову, це й підказало їм ідею, потім вони вже діяли за виробленим планом: зібрали звинувачувальні матеріали і проти Гертеля, випередили викрадачів й передали по телефону свою фальшивку, потім зателефонували на контрольно-пропускний пункт поліції, чи хто там під нього маскувався, і повідомили, що тією дорогою має їхати машина з грішми. Усе могло бути й по-іншому, можна вигадати сотні різних варіантів. Якщо він правильно міркує, тими трьома мільйонами ВВВ поділилися з місцевими властями — службою безпеки тощо. Правда була такою неправдоподібною, що її не можна було не тільки довести, а навіть охопити розумом: ВВВ викрали гроші, щоб самим збагатитись і водночас підкупити місцеві власті, з якими вони перебували в спілці. Вдало зроблений хід, підтасовка фактів або підробка звинувачення, як кажуть у Сполучених Штатах, коли хочуть розквитатися з кимось; ведення сухопутної війни за всіма Гаагськими правилами, як говорив його батько.
У нього не було жодного шансу самому передати гроші викрадачам. Тут був район ВВВ; від зграї собак зайцеві неможливо втекти.
Але Гундлах не збирався здаватись.
— Це ви записали позавчора ввечері, — сказав він, коли плівка скінчилась, — а принесли аж сьогодні?
— Вчорашні заворушення перешкодили нам…
— Ага, від демонстрації ви ховаєтесь у нори? Ваша обережність заслуговує всіляких похвал. Але вашому клієнтові — моїй фірмі — вона коштувала великої суми грошей.
— Дуже зворушливо чути це саме з ваших вуст, — в'їдливо відповів Хілларі.