Я сходила в «Блумінґдейлз»[24] та вибрала собі блакитний весняний костюм для співбесіди з Еліотом. Ледве влізла в десятий розмір і вирішила, що на вечерю матиму трохи домашнього сиру. Іншим взагалі наплювати на свою фігуру, тож завдання скидати зайві фунти постійно припадає мені.
Я повернулася в «Шлях із жовтої цегли» о п’ятій тридцять, і там саме готувалися до вечірньої зміни. Кришталева люстра тепер крутилася, розсипаючи смарагдові цяточки підлогою, стелею, стінами. Офіціантки в розшитих блискітками смарагдових топах та коротких спідницях сервірували столики.
Гра в покер саме закінчувалась, і Тодд складав свої зубочистки в пластиковий мішечок.
— Еліот прийде з хвилини на хвилину, — сказав він. — Може, почекаєш його в кабінеті?
— Сподіваюся, я йому сподобаюся.
— Ти ж жінка, хіба ні? Без образ.
Я розсміялася.
— Жодних образ.
Він провів мене в кабінет, в якому на стінах висіли фотографії, на більшості з яких вродливі старлетки обіймали огрядного сивого бізнесмена в костюмі в смужку, з підписами «Моєму хорошому другові Еліоту».
Через п’ять хвилин двері відчинилися, й чоловік, що увійшов у середину, лише віддалік нагадував героя фотографій. Зараз він був дуже худим, одягненим у коричневі слакси та шовкову блакитну спортивну сорочку з розстебнутим коміром, а на шиї в нього висів важкий золотий медальйон. Великі персні з діамантами зблискували на пальцях обох рук, а волосся було пофарбоване в чорне.
— Еліот Нельсон, — представився він, і, побачивши мій роззявлений рот, кивнув на фотографії. — Трохи змінився, ге? Сів на жорстку дієту минулого року та втратив більше ста фунтів[25]. Як новий чоловік, ге? Непогано, як на сорокап’ятирічного.
Він усміхнувся. Зморшки виступили навколо очей, а щелепа випнулася вперед. Взагалі, то був худорлявий, обтягнутий жорсткою шкірою, чолов’яга, але оті пухкі щічки, друге підборіддя та мішки під очима робили його схожим на дружнього усміхненого бульдога.
— Ви виглядаєте років на двадцять молодшим, — збрехала я.
Я подумала, що він пережив якусь кризу середнього віку, та й сама знала, як це сидіти на дієті.
— Отже, ти хочеш працювати офіціанткою. Досвід маєш?
— Я обслуговувала столики скрізь — від закусочних із масними немитими ложками до вишуканих ресторанів. Останнім моїм місцем роботи було «Дикі двійки» в Ньюарку.
Він кивнув та зголодніло на мене подивився.
— Добре, ми тебе перевіримо. Можеш почати вже сьогодні, на вече́рі. Ти, здається, справила неабияке враження на Тодда. Зазвичай він не дає жінкам другого шансу.
— Ви не пошкодуєте, — сказала я. — Я дуже хороша та швидка.
Він обвив руку мені навколо талії.
— Швидких я люблю та, сподіваюся, ти не занадто хороша.
Я поплескала його по щоці та сказала:
— Швидкі в мене ноги, а хороші — руки. Маю чорний пояс із карате.
Він засміявся та підніс руки вгору:
— Просто жартую. Але, можливо, якось попрактикуємось із тобою в кунг-фу. Ходімо, познайомлю тебе з Еві, нашою головною офіціанткою. Вона ознайомить тебе з обов’язками.
Еві принесла блискучу смарагдово-жовту уніформу та показала, де можна переодягтися. Вона познайомила мене з іншими офіціантками, кухарями, помічниками, прибиральниками, показала, де знаходяться меню, і ще раз пояснила, як приймати та передавати замовлення.
– Єдиний, кого варто остерігатися, — то Еліот, — сказала вона.
— Що ти маєш на увазі?
— Він, відколи схуд, перетворився на типового мужлая. В того старого донжуана аж надто часто руки сверблять. От він і лізе ними, куди не просять.
— Я слідкуватиму за ним, — сміючись, відказала я.
— Зараз тобі смішно, але коли він притисне тебе в закутку за шинквасом чи на кухні, буде непереливки. У мене вже всі стегна та дупа сині від його скубання. Він змінив трьох дружин та сімох офіціанток, і це тільки ті, про яких я сама достоту знаю.
— А той, інший?
— Тодд? Раніше він надто захоплювався азартними іграми, щоб ще знаходити час на жінок. Але тепер він член «Анонімних азартних гравців», тому хтозна. Можливо, він спрямує свою енергію в інше русло.