— Що ж, що б там у мене не було, доку, сподіваюся, це тебе не зупинить, і ми якось здибаємося та гарненько гульнемо.
Коли вони так і не заговорили, Белла припинила свою імітацію та розсміялася:
— Ви обоє маєте такий вигляд, ніби пацієнтка вмерла, а потім знову ожила. Сподіваюся, це не якась антисоціальна хвороба.
Роджер нарешті знайшов сили заговорити, хоча перші слова трохи прохрипів:
— Чи не могли б ви назвати своє ім’я для запису?
— А ми записуємо? Я не чую музики.
— Я маю на увазі, для запису нашої розмови.
— А такого запису. Мене звуть Белла. З італійської це означає «вродлива». Я не розмовляю італійською, але один шукач талантів, якого я дуже зацікавила, якось це мені розказав.
Роджер кивнув, і я бачила, наскільки йому важко зберігати спокій.
— Ви не могли б сказати, скільки вам років?
— Більше вісімнадцяти, — сказала вона і захихотіла.
— Ви знаєте, де ви зараз?
Белла роззирнулася.
— Ну, я на столі для оглядів, а у вас білий халат. Можливо, я на знімальному майданчику «Головного госпіталю»[29] і в мене проби на роль. — Вона потягнулася і заклала руки за голову, влаштовуючись у надзвичайно недвозначній позі. — Я зроблю все, щоб почати кар’єру актриси. Я дуже талановита.
— Я лікар, Белло. Я тут, щоб вам допомогти.
Белла засміялася.
— Боженько, десь я таке вже чула.
— Це — Меґґі Голстон, моя медсестра. А я лікар Роджер Еш, ваш психіатр.
Вона раптом сіла та випросталася.
— Психіатр? Постривай, здоровило. Я не божевільна.
— Звісно ж ні, — сказав він. — Але я тут для того, щоб допомогти вам упоратися з вашою проблемою.
— Нема у мене ніяких проблем.
— Вам щось говорить ім’я Саллі Портер?
Вона відхилилась назад і з огидою втупилася в стелю.
— Ой бля! То он у чому річ.
— Отже, ви таки її знаєте.
— Не особисто, та я чула про неї від декого, хто знає.
— Від кого ж?
— Деррі.
— Якої Деррі?
— Просто Деррі, це все, що я знаю. Я ще бачила одяг Саллі, читала деякі її листи і скажу вам, вона найтупіша, найсіріша та найнудніша людина, про яку я коли-небудь чула.
— Чому?
— Деррі каже, що все, чого Саллі взагалі хоче в житті, — це сидіти вдома та доглядати будинок. Все, про що вона взагалі думає, — це про те, як забрати своїх двійнят від її мерзотного колишнього чоловіка. Вона ніколи не хоче вийти потанцювати чи на якесь шоу. Ніколи не накурюється. Господи, ну й гівняне ж у неї життя.
— Як ви з нею пов’язані?
Белла на якусь мить задумалась:
— Я не дуже обізнана.
— Як тоді це працює? Ви обоє постійно контактуєте, одночасно? Чи вас завжди немає, коли є Саллі?
— Ну, — сказала вона, — це ніби ти хочеш пісяти, а бачиш, що всі кабінки в дамській кімнаті вже зачинені, й ти не можеш зайти, тому що там скрізь «зайнято». Ти чекаєш, чуєш звуки срання і злив води, але тільки одна особа може використовувати кабінку одночасно. Та, як я вже сказала, мені про неї розповідає Деррі.
— Тож ви не знаєте, що відбувається в свідомості Саллі?
— Я й не знала, що в неї є свідомість.
— Чи ви коли-небудь усвідомлюєте речі, які відбуваються, коли вас немає?
— Тільки те, про що я можу здогадатись. Як-от, минулого року, ще до розлучення, я вийшла назовні та зрозуміла, що вона на весіллі. Дуже дивно, бо переважно, то я відвідую різні гулянки. Але Саллі та Ларрі — її колишнього чоловіка — запросили, і от я опиняюся на танцмайданчику, а один чувак так притис мене до себе, і я відчувала, який у нього стояк. Тоді я й зрозуміла, чому тут опинилася. Саллі просто не знає, як поводитися з чоловіками.
Отже, я з тим чуваком танцювала весь вечір і, як виявилося, то був друг нареченої. Пару наречених я навіть не знала. Але той чувак був іще тим живчиком. Ми пішли до його номера в готелі, він роздягнув мене в ліжку та цілував груди, і це останнє, що я пам’ятала, доки звуки дощу у вікні не розбудили мене на світанку, а того типа вже не було. Від Деррі я дізналася, що Ларрі збіса багато гризся з Саллі через це і, як я зрозуміла, то була остання крапля, що й призвела до розлучення.
— Ви щось знаєте про спробу самогубства Саллі?
Белла здивувалася:
— Вона намагалася копита відкинути?
— Ви про це не чули?
— Ну, я досить давно не контактувала з Деррі, тож не чула останніх пліток. Та рано чи пізно вона мені розкаже. Вона в захваті від людей та речей, які вони роблять, і вона любить балакати про різне. Тобі варто з нею познайомитися. Думаю, вона тобі сподобається.
29
General Hospital — американський телесеріал, медична драма. Почав демонструватися у 1963 році й триває досі. Найтриваліша мильна опера в Америці та третій найдовший серіал у світі.