— Що сталося з вашим кошеням?
— Воно померло після першого ж життя, хоча в неї мало бути їх дев’ять. Мій вітчим, Фред, збрехав мені.
— Деррі була першою лялькою, якій ви дали ім’я?
— Ні.
— Назвіть їх за порядком появи імен.
— Джинкс була першою. Тоді Деррі, потім Белла. Нола — остання.
— Тепер, Саллі, слухайте мене уважно. Я б хотів поговорити з першою, з Джинкс. Як ви думаєте, вона зі мною побалакає?
Саллі знизала плечима.
— Що ж, тоді гаразд. Коли я промовлю слова «Вийди на світло», ви заснете, а натомість з’явиться інша особистість і порозмовляє зі мною. Коли я скажу «Повертайся в темряву», ця особистість повернеться туди, звідки й прийшла. Які слова я говоритиму?
— Вийди на світло або Повертайся в темряву.
— Гаразд. Тепер, Саллі, я б хотів поговорити з Джинкс. Джинкс, вийди на світло.
Як тільки він сказав, що хоче порозмовляти з Джинкс, я здивувалася. Мені здавалося, після того, що Белла розповіла йому про мене, він захоче поговорити саме зі мною. Не думала, що він планує піти в такому порядку. Та то був не найкращий час, щоб випускати Джинкс. Якщо б він це зробив, виникли б проблеми. Роджер нічого не знав про Джинкс і не був готовий до зустрічі з нею. Можливо, то було неправильно, та коли він сказав «Вийди на світло», я взяла це на себе і вийшла натомість сама. Джинкс би ошаліла.
— Привіт, — сказала я. — Знаю, ви посилали за Джинкс, але я подумала, що краще вам спочатку познайомитися зі мною та поговорити про неї, бо вона дуже небезпечна особа.
— А ви хто?
— Деррі.
— Як ваші справи, Деррі?
— Та не фонтан.
— Що не так?
— Ну, раніше мені було набагато легше виходити, ніж тепер. На початку я прослизала в свідомість Саллі, як рука в рукавичку. Тепер мій час скоротився.
— Чого ж вам хочеться, Деррі?
— Бути справжньою людиною. Постійно бути назовні, щоб можна було кататися на лижах, плавати під вітрилами, літати. Я б хотіла спробувати парашутизм.
— Ви коли-небудь таким займалися?
— Одного разу я пробувала кататися на лижах, коли влаштувала собі вихідні у Вермонті. Саллі так і не допетрала, де звихнула щиколотку. Зараз я бігаю зранку.
— Що ви думаєте про Саллі?
— Вона — мабуть, найнудніша людина, з якою мені коли-небудь довелося знатися. Ви собі не уявляєте, яка це мука, коли тобі доводиться цілими днями дивитися мильні опери та телевікторини або прибирати дім. Один день ти пилососиш, наступного — переш одяг, потім миєш вікна і так далі, знову й знову. Господи, все одно там швидко стає брудно, і ти мусиш починати все заново. Для мене це не життя. Моя єдина радість — обслуговувати клієнтів у ресторані.
— Можете пояснити, чому ви з’явилися замість Джинкс?
— Ну, я почула, як ви запрошували її порозмовляти. І подумала, що краще спочатку вийду сама і, скажімо, попереджу вас. Джинкс настільки переповнена ненавистю, що ви собі й не уявляєте. А ще вона розумна і хитра. Обведе вас навколо пальця, а потім прикладе до жару вогню.
— Вона може мені нашкодити?
— Все, що я можу сказати, це якщо вам коли-небудь доведеться з нею порозмовляти, переконайтеся, що при собі вона не має зброї.
— Джинкс коли-небудь когось вбивала?
— Ще ні. Та можу сказати, що на це вона здатна. І вона сильнішає. Джинкс думає, що життя — це одна велика гонка на виживання. Залізай у машину та розчави всіх до того, як вони дістануться до тебе.
— Ви, виходить, багато знаєте про Саллі та Джинкс. Зате Саллі розповідала про вас тільки як про ляльку зі спогаду. Можете пояснити, як це відбувається?
— Ну, я єдина, хто знає, що відбувається зі всіма особистостями, з Саллі та іншими, що вони роблять, про що думають, коли виходять назовні. Я єдина, хто бачить, як все коїться, навіть коли не виходжу. Та я не можу їх контролювати. Коли хтось виходить, то може робити все, що хоче, бо ми всі — різні люди. Інші мене знають і знають те, що я розповідаю їм про кожну. Окрім Саллі. Вона все ще не здогадується, що ми існуємо, але впевнена, що щось не так.
— Але як це відбувається, коли ви не зовні? Як ви знаєте, що твориться?
— Коли я назовні, то сприймаю все своїми відчуттями. Коли назовні виходить якась інша, я ніби сиджу в куточку всіх свідомостей. Тому я знаю, що відбувається, але сприймаю це тільки так, як сприймає інша особа. Наприклад, Джинкс майже не відчуває болю. Тому я не боюся ляпасів чи ударів, коли все контролює вона. У Ноли короткозорість, тому коли вона не вдягає окуляри, все навколо стає розмитим. Коли назовні Белла і вона танцює, я відчуваю ритм музики. Так я бачу світ по-різному. В школі я не надто сиділа за книжками, але дізналася багато корисного від інших.