Учора ввечері сюди прибув капітан Тольберт з декількома д'харіанськими солдатами. Вони об'їжджали всі Доміні Діртх, щоб зібрати голоси відділень, які чергували біля зброї. Беата обговорювала це з підлеглими, і хоча вона й не бачила, хто як проголосував, знала: все її відділення проставило хрестики.
Після зустрічі та бесіди з Магістром Ралом Беата всією душею відчувала, що він хороша людина. І Мати-сповідниця теж виявилася куди добрішою, ніж очікувала Беата. І все ж Беата і її солдати пишалися тим, що вони — солдати армії Андера, кращої армії світу, як говорив їм капітан Тольберт. Армії, яка не знала поразок з незапам'ятних часів і була непереможною і зараз.
Тепер Беата була наділена відповідальністю. Вона — солдат і відтепер користується повагою, як і велить закон Бертрана Шанбора. І не бажає ніяких змін.
Нехай її рішення було на користь Бертрана Шанбора, їх нового Суверена, і проти Магістра Рала, але Беата гордо проставила хрест.
Еммелін уже тримала кий, поруч з нею напоготові стояв Карл, очікуючи наказу. Беата жестом наказала обом відійти.
— Це всього лише самотній вершник, — сказала вона спокійно і владно.
Естелла засмучено зітхнула:
— Але, сержант…
— Ми — навчені солдати. Одна людина загрози не являє. Ми вміємо битися. Ми пройшли бойову підготовку.
Карл поправив меч на поясі, горячи бажанням проявити свою виучку. Беата, клацнувши пальцями, вказала на сходинки.
— Іди, Карл. Приведи Норріса і Аннетт. І втрьох почекайте мене внизу. Еммелін, залишишся тут з Естеллою, але тримайтеся подалі від кия. Я не дозволю вам дзвонити в цю штуку через одного вершника. Ми впораємося і так. Просто залишайтеся на посту і продовжуйте нести чергування.
Обидві дівчини козирнули. Карл, теж швидко козирнувши, понісся вниз, радіючи можливій перспективі сутички. Беата поправила меч і теж пішла вниз, статечно крокуючи в більш присталій її званню манері.
Беата стояла внизу біля величезного кам'яного дзвону на лінії, як вони це називали. За лінією починалася зона ураження Доміні Діртх. Заклавши руки за спину, вона чекала, поки Карл з Норрісом і Аннетт підбіжать до неї. Аннетта на ходу натягала кольчугу.
Беата нарешті розібрала, що кричить вершник, який наближався. Він кричав, щоб вони не дзвонили в Доміні Діртх.
Голос здався Беаті знайомим.
Карл взявся за рукоять меча.
— Сержант?
Вона кивнула, і підлеглі дістали з піхов мечі. У передчутті бою вони діставали мечі вперше. І всі троє сяяли від усвідомлення відповідальності моменту.
Беата знову склала долоні рупором.
Стояти!
На цей раз вершник почув. Натягнувши поводи, він різко осадив змиленого коня, ніяково зупинившись неподалік від Беати.
І тут Беата нарешті впізнала його.
— Несан! — Здивовано вигукнула вона.
— Беата! — Розплився він в посмішці. — Ти?! Він спішився і пішов до неї, ведучи на поводу загнаного коня. Несан виглядав страшно втомленим, але все ж примудрявся крокувати з вельми самовдоволеним виглядом.
— Іди-но сюди, Несан! — Гаркнула Беата.
Розчаровані, що Беата знає прибульця і, судячи з усього, ніякого бою не передбачається, Карл, Норріс і Аннетта прибрали мечі у піхви. Однак всі дружно витріщилися на меч, яким був озброєний Несан.
Перев'язь йшла через праве плече, а сам меч висів біля лівого стегна Несана, Можливо, так було легше нести важку зброю. Шкіра перев'язі була відмінною вичинки і здавалася старою. Беата розбиралася в шкірі і ніколи не бачила такої красивої роботи. Піхви були прикрашені просто незрівнянною срібною та золотою обробкою.
Та й сам меч був абсолютно адекватним, у всякому разі, та його частина, що була видною — з блискучою хрестоподібною гардою, руків'ям, обвитим срібним дротом з невеликим вкрапленням золота, яке виблискувало під ранковим сонцем.
Несан, гордо випнувши груди, посміхнувся дівчині.
— Радий тебе бачити, Беата! Радий, що ти отримала те, що хотіла. Схоже, що зрештою ми обидвоє втілили наші мрії.
Беата знала, що втілення своєї мрії вона заслужила. І, знаючи Несана досить давно, сильно сумнівалася, що і він заслужив теж.
— Що ти тут робиш, Несан, і звідки у тебе цей меч?
— Він мій! — Задер підборіддя Несан. — Я ж казав тобі, що коли-небудь стану Шукачем, і ось я ним став. А це — Меч Істини.
Беата витріщилася на зброю. Несан трохи розвернув меч, щоб вона побачила викладений золотим дротом напис на руків'ї. Це було те саме слово, яке Несан якось написав по пилюці в маєтку міністра культури. Дівчина його пам'ятала: «Істина».