— Чарівники дали тобі ось це? — Недовірливо запитала Беата. — Чарівники призначили тебе Шукачем Істини?
— Ну… — Несан через плече глянув в степ. — Це довга історія, Беата.
— Сержант Беата, — поправила вона, не збираючись давати йому спуску.
Несан знизав плечима:
— Сержант. Це здорово, Беата. — Він знову озирнувся. — Хм… Можна з тобою поговорити? — І покосився на трійку солдатів, які уважно прислухалися до кожного слова. — Наодинці?
— Несан, я не…
— Будь ласка!
Він здавався стурбованим. Таким Беата його ніколи раніше не бачила. За пихатими манерами приховувався страх.
Беата взяла Несана за комір брудного камзола і відтягла вбік, подалі від інших. Втім, як і раніше, вони не зводили з них очей. Беата подумала, що навряд чи їх можна звинувачувати: це найцікавіша подія з того дня, як тут проїхали Магістр Рал і Мати-сповідниця.
— Чому цей меч у тебе? Він не твій. — На обличчі Несана з'явився настільки знайомий їй благаючий вираз.
— Беата, я змушений був його взяти. Я повинен був…
— Ти його вкрав? Вкрав Меч Істини?
— Я був змушений. Ти не…
— Несан, ти злодій! Мені треба заарештувати тебе і…
— Ну, мене це цілком влаштує. Тоді я зможу довести, що звинувачення помилкові.
— Які звинувачення? — Насупилася Беата.
— Що я тебе згвалтував.
Беата була вражена настільки, що просто не знаходила слів.
— Мене звинуватили в тому, що зробили з тобою міністр зі Стейном. Мені потрібен цей Меч Істини, щоб довести істину. Що це зробив не я, що це зробив міністр і…
— Він тепер Суверен. — Несан поник.
— Ну тоді мені і меч не поможе. Суверен. Ох, це вже і справді біда.
— Ти все правильно зрозумів.
Раптово Несан злегка пожвавився і схопив її за плечі.
— Беата, ти повинна мені допомогти! За мною женеться скажена баба. Задій Доміні Діртх. Зупини її! Не дай їй проїхати!
— А чому? Це в неї ти спер меч?
— Беата, ти не розумієш…
— Меч спер ти, а не розумію я?! Я розумію лише, що ти брехун!
Несан поник остаточно.
— Беата, вона вбила Морлі!
Беата широко розкрила очі. Вона знала, яким здоровенним був Морлі.
— Ти хочеш сказати, вона володіє чарами? Так?!
— Магія. Так, — підняв очі Несан. — Мабуть, справа в цьому. Вона володіє магією. Беата, вона божевільна! Вона вбила Морлі…
— Подумати тільки, жінка вбиває злодюжку і це робить її божевільною вбивцею! Ти — нікчемний хакенець, Несан. Ось хто ти. Хакенський нікчема, вкрав чужий меч, який ти ніколи б не зміг заслужити!
— Беата, будь ласка! Вона уб'є мене! Будь ласка, не пропускай її!
— Наближаються вершники! — Крикнула Естелла. Несан затремтів від страху. Беата подивилася на Естеллу і побачила, що та вказує не в степ, а вбік. Беата злегка розслабилася.
— Хто? — Запитала вона.
— Ще не можу сказати, сержант.
— Несан, ти повинен повернути цю штуку. Коли жінка під'їде, ти повинен…
— Наближається вершник, сержант, — повідомила Еммелін, вказуючи в степ.
— Як він виглядає? — Крикнув Несан, сіпнувшись, як кіт, якому підпалили хвоста.
Еммелін пару хвилин вдивлялась у далечінь.
— Не знаю. Занадто далеко.
— У червоному?! — Закричав неса. — Він не в червоному? — Еммелін вдивилася знову.
— Так, жінка в червоному, світловолоса.
— Пропустити! — Наказала Беата.
— Слухаю, сержант. — Несан в жаху простягнув руки.
— Беата, що ти робиш?! Хочеш, щоб мене вбили? Вона скажена! Ця баба — чудовисько, вона…
— Ми з нею поговоримо. Не хвилюйся, ми не дамо образити маленького хлопчика. Дізнаємося, що вона хоче, і розберемося.
Несан здавався абсолютно убитим. І це Беаті дуже навіть сподобалося, враховуючи всі неприємності, які він учинив, вкравши таку цінну річ, як Меч Істини. Цінну чарівну річ. Цей дурень втягнув свого приятеля Морлі в недобре діло, і Морлі за це вбили. Подумати тільки, а їй колись здавалося, що вона може закохатися в Несана!
— Беата, мені дуже шкода, — похнюпив він голову. — Я просто хотів, щоб ти гордилася…
— Крадіжка — не те, чим можна пишатися, Несан!
— Ти просто не розумієш! — Пробурмотів він, ледь не плачучи. — Ти просто нічого не розумієш…
Беата почула дивний шум біля сусіднього Доміні Діртх. Шум і крики. Однак сигналу тривоги не послідувало. Глянувши туди, вона помітила під'їзжаючих підтюпцем трьох вершників з особливих андерських частин, тих, що трохи раніше побачила Естелла. Цікаво, що їм тут знадобилося?