— Реехані! Сентраші! Вазі! Я закликаю вас!
Він знав, що їм потрібно. Йозеф Андер розповів йому.
— Реехані! Сентраші! Вазі! Я закликаю вас і пропоную вам мою душу!
Знявся вітер, скипіли хвилі. Вода почала рухатися немов по своїй волі. Летячий над водою вітер перетворився в ревуче полум'я.
Вони насувалися.
Річард, у нестямі від злості й розпачу, підняв руки, направивши кулаки до тієї сторони озера, де воно перетікало за скелястий кряж і падало в долину Наріф. Він повністю зосередився на тій точці озера.
За допомогою люті і відчаю він закликав іншу сторону свого чарівного дару — Магію Збитку, темну магію потойбічного світу, вічної пітьми смерті.
Чорні блискавки, зірвавшись з кулаків, переплелися в ревучу спіраль знищення, сфокусовану відчаєм і підстьобувані люттю.
Гора в кінці озера вибухнула і розсипалася на шматки. У мить ока нижній берег озера зник. Руйнівна сила Магії Збитку рознесла його в пил.
З оглушливим ревом озеро стало спустошуватися.
Вода ринулася вниз, немов підштовхуючи сама себе. Острівці паки закрутилися в вирах, відірвані від дна. Величезний потік отруйної води понісся через пролом.
Вогонь, що летів через озеро, вітер, що стелився над водою і одна смужка води, наблизившись до Річарда, уповільнили хід. Це була сама суть шимів, їх втілення в цьому світі.
— До мене! — Наказав Річард. — Я пропоную вам мою душу. Шими почали кружляти навколо нього, і Річард дістав щось із кошеля на поясі.
Над оголеним брудним мулистим дном отруйного озера, прямо біля водоспаду, щось замерехтіло. І почало концентруватися, приймаючи форму в світі живих. В повітрі над водою з'явилася плаваюча фігура в балахоні.
Над озером з пари і мерехтливого світла утворилася фігура старого чаклуна. Старця, що зазнає сильного болю.
Річард знову підняв кулаки:
— Реехані! Сентраші! Вазі! До мене!
І вони послухалися. Навколо Річарда закрутилася субстанція смерті. Річард, стоячи серед страшного виру, насилу витримував натиск. Нічого більш мерзенного він зроду не відчував.
Шими звали його спокусливими голосами потойбічного світу. Річард не зупиняв їх. Лише посміхнувся на їхні заклики.
Він дав їм наблизитися, цим викрадачам душ.
А потім підняв руку і вказав:
— Ось ваш господар!
Шими заревли від люті. Вони упізнали того, хто стояв перед ними.
— Ось він, раби. Ваш господар.
— Хто покликав мене? — Розлігся над водою голос.
— Річард Рал, нащадок Альріка! Я той, хто став твоїм господарем, Йозеф Андер.
— Ти знайшов мене в моєму притулку! Ти — перший, кому це вдалося. Хвалю.
— І я відправляю тебе, Йозеф Андер, в положене тобі після смерті місце, куди повинні йти всі, коли термін їх перебування у світі живих приходить до кінця!
— Знайти мене — одна справа, потривожити — зовсім інше. Але ось наказувати мені — і зовсім третя. В тобі немає сили зробити подібне. Ти навіть уявити собі не можеш, що я здатний створити!
— Ні, є! — Прокричав Річард, перекриваючи гуркіт водоспаду. — Вода, вислухай мене! Повітря, побач те, що я показую тобі! Вогонь, відчуй істину моїх слів!
Шими навколо, нього кружляли і крутилися, прагнучи отримати те, що він їм запропонував.
Річард знову підняв руку.
— Ось ваш господар! Той, хто змушував вас виконувати його волю замість вашої. Ось його душа, що стоїть оголена перед вами.
Привид Йозефа Андер заклопотано насупився.
— Що ти твориш? Чого, по-твоєму, ти цим досягнеш?
— Істини, Йозеф Андер. Я тебе рятую від брехливого існування.
Річард простяг до примари Андера руку, в якій утримував те, що зберігало рівновагу, — чорний чаклунський пісок, і розкрив долоню. І змусив пробігти між піщинками чорну блискавку.
— Ось він, Реехані. Почуй його. Ось він, Вазі. Побач його. Ось він, Сентраші. Відчуй його через мій дотик.
Йозеф Андер спробував закликати власну магію, але він сам замкнув себе в іншому світі. У світі, що сам створив. Він не міг вийти з цього світу. Але Річард, який закликав дух Андера, міг проникнути туди.
— А тепер, мої шими, вибір за вами! Моя душа або його. Людини, яка не захотіла після смерті піти у світ мертвих. Людини, яка, замість того щоб піти до вашого господаря в Підземний світ, стала вашим господарем в світі живих, яка тримала вас у рабстві весь цей час. Або моя душа людини, що стоїть ось тут, в центрі Благодаті, де я прив'яжу вас до себе і ви станеті служити мені в цьому світі так само, як служили йому. Вибирайте: помста чи нове рабство.
— Він бреше! — Закричав привид Андера. Шими, які крутилися навколо Річарда, зробили вибір. Вони зрозуміли істинність того, що сказав їм Річард. І кинулися по створеному Річардом мосту між світом живих і притулком Андера.