— Скоро. Можливо, через тиждень. А авангард трохи раніше. Йому не терпиться скоріше влаштуватися в вашому гарному місті.
Далтон почухав лоб. Його чекали справи. Хоча взагалі-то це не мало значення.
— Гаразд, на випадок якщо знадоблюся, я поблизу, — повідомив Стейн і попрямував до виходу. Біля дверей він обернувся: — Так, Далтон, Бертран сказав мені, що ти поставився з розумінням до нього і твоєї дружини.
— А чому б ні? — Смикнув плечем Далтон. — Вона всього лише жінка. Досить клацнути пальцями, і до мене їх збіжиться дюжина. Це не те, з чим потрібно відчувати себе власником.
Стейн здавався щиро задоволеним.
— Добре, що ти взявся за розум. Імперський Орден тобі підійде. У нас щодо жінок власницькі настрої не в честі.
Далтон намагався збагнути, де могла сховатися Мати-сповідниця.
— Ну, значить Орден мені сподобається. Я і сам такі погляди не схвалюю.
Стейн пошкріб щетинисте підборіддя.
— Я радий, що ти так до цього ставишся, Далтон. А коли вже на те пішло, то хочу тебе привітати — ти вибрав за дружину відмінну шлюшку.
Далтон, що зібрався вже було зайнятися паперами, напружився:
— Що, прости?
— Ну, Бертран… він час від часу мені нею поступається. Він постійно хвалився нею і захотів, щоб я теж її покуштував. Їй він віщав, ніби Творець хоче, щоб вона мене ублажала. І повинен тобі сказати, вона дуже гаряча штучка.
Стейн обернувся до дверей.
— Почекай хвилинку, Стейн, — окликнув його Далтон.
— Ну, що ще? — Обернувся імперець.
Меч Далтона свиснув і розпоров Стейну живіт прямо під ременем. Далтон завдав удару акуратно, щоб не розсікти все, а лише розкрити черевину настільки, щоб кишки вивалилися під ноги імперця.
Стейн охнув, розкрив рот і виряченими очима втупився на підлогу. Потім підняв погляд на Далтона і впав на коліна. Стогін перейшов в хрип.
— Знаєш, — меланхолійно повідомив Далтон, — як з'ясувалося, я все ж власник. Дякуй добрим духам, що твоя смерть виявилася швидкою.
Стейн повалився на бік. Далтон переступив через нього, зайшовши імперцю за спину.
— Але саме тому, що помреш ти швидко, мені б не хотілося, щоб ти вважав, ніби хоч щось упустив або що я неуважно поставився до твого візиту.
Далтон згріб в кулак сальну шевелюру Стейна. Краючи мечем шкіру на лобі імперця, він уперся ногою йому в спину і здер скальп.
Потім обійшов кругом і показав пронизливо верещачому Стейну:
— А це тобі за Франку, до речі сказати. Просто щоб ти знав.
Стейн корчився на підлозі серед своїх кишок. З його голови струмком текла кров. Далтон недбало підійшов до дверей і відкрив їх, задоволений, що новий хлопець, незважаючи на крики, які доносилися з кабінету, не посмів зайти без дозволу.
— Філ, заглянь сюди разом з Грегорі.
— Так, міністр Кемпбелл?
— Філ, Стейн тут бруднить мій кабінет. Будь ласка, допоможи йому вийти.
— Добре, міністр Кемпбелл.
— І я не хочу, щоб він зіпсував килими. — Далтон, взявши зі столу якийсь папір, подивився на виючого на підлозі імперця. — Підтягніть його сюди і викиньте в вікно.
70
Річард з гуркотом вломився у двері. Він побачив тут безліч народу, але попрямував прямо до Келен.
— Річард, постривай, — перехопив його Джіан.
— Ну, що ще? В чому справа? Як вона?
— Жива. Криза минула.
У Річарда від полегшення мало не підкосилися ноги. Він відчув, як по щоках течуть сльози, але тут же узяв себе в руки. Він настільки втомився, що тямив насилу. Йдучи сюди, він не зміг навіть повернути ручку дверей, але і зупинитися теж не зміг.
— Тепер я зумію її вилікувати. Моє могутність повернулося.
Річард рушив по коридору, але Джіан знову схопив його за руку.
— Знаю. До Дю Шайю магія повернулася теж. І спочатку ти повинен поговорити з ній.
— З нею я поговорю потім. В першу чергу треба зцілити Келен.
Ні! — Прокричав Джіан прямо Річарду в обличчя. Від здивування Річард завмер.
— Але чому? В чому справа?
— Дю Шайю каже, що тепер їй відомо, навіщо вона прийшла до тебе. Дю Шайю говорить, що, поки ти не переговориш з нею, ми не повинні підпускати тебе до Келен. Вона змусила мене заприсягтися, що я не підпущу тебе до Келен, навіть якщо для цього доведеться пустити в хід меч. Будь ласка, Кахарін, не примушуй мене. Благаю.