- Ви думаєте, що він прийшов до розуміння цього, - каже він, важко. - Вогонь землі, Ессун, це не може бути серйозно.
Ви серйозні. Варта поставлена через скрижалі. Але ви знаєте, що він не повірить вам, якщо ви будете намагатися пояснити, тому ви просто трясете головою.
Болісна стагнація у тиші. Після довгої паузи, делікатно, Лерн каже:
- Я приніс Уче сюди. Він знаходиться в лазареті, ну, в холоді. Я простежу, за... формальностями.
Повільно киваєте.
Він коливається.
- Це був Джой?
Киваєте знову.
- Коли ви... побачили його?
- Коли прийшла додому зі школи.
- Ох. - Ще одна незручна пауза. - У школі мені сказали, що ви пропустили день перед струсом. Вони змушені були відправити дітей додому; не могли знайти вам заміну. Ніхто не знав, чи ви були вдома хворою, або що трапилося. - Так, добре. Ви напевне були звільнені. - Лерн робить глибокий вдих, видихає. З цими словами, як застереженням, ви майже готові. - Струс не вдарив по нас, Ессун. Він обійшов місто. Похилися кілька дерев і розсипалися кілька скель біля струмка. - Струмок знаходився в північній частині долини, де ніхто не помітив великого халцедонового овоїда, що парував. - Все, що в місті і навколо нього, прекрасно збереглося. Майже ідеальне коло. Доже добре.
Це був момент, коли ви завжди лукавили. У вас були причини, щоб приховувати це, щоб захистити своє життя і своїх дітей.
- Це зробила я, - кажете ви.
Губи Лерна прогинаються, але він киває.
- Я ніколи нікому не говорив. - Він соромиться. - Що ви... е-е, орогена.
Він і далі ввічливий і правильний. Ви чули і потворніші слова про тих, ким ви є. Він теж, але він ніколи не сказав би їх. Як і Джой, кожного разу, коли хтось кидав необережне "рогга" біля нього, він казав: "Я не хочу, щоб діти чули такі слова".
Це стається швидко. Ви різко нахиляєтеся і спазматично викашлюєте. Лерн зривається з місця, щоб знайти щось поблизу - качку, яка вам не потрібна. Але з вашого шлунку нічого не виходить, і після спазму ви зупиняєтеся. Ви робите обережний вдих, потім ще один. Лерн мовчки пропонує стакан води. Ви відмахуєтеся, але потім змінюєте своє бажання і берете його. У вашому роті смак жовчі.
- Це не я. - нарешті говорите ви. Він хмуриться в замішанні, і ви здогадуєтеся, що він думає, ніби ви все ще говорите про струс, а не про вбивство. - Це Джой. Він так і не дізнався про мене. - (Ви думаєте. Ви не повинні думати). - Я не знаю, як і що, але Уче малюк, і не мав великого контролю над собою. Уче напевне зробив щось, і Джой все зрозумів.
(Це ваші діти, такі ж як ви). Це перший раз, коли ви оформляєте цю думку повністю.
Лерн закриває очі, дозволяючи собі глибоко зітхнути.
- І тоді це відбулося.
Це не так. Цього ніколи не повинно було вистачити, щоб спровокувати батька вбити власну дитину. Ніяка істота не повинна цього робити.
Він облизує губи.
- Ви хочете побачити Уче?
Для чого? Ви дивилися на нього протягом двох днів.
- Ні.
Зітхнувши, Лерн встає на ноги, у замішанні пригладжуючи рукою волосся.
- Ви збираєтеся сказати Паку? - Запитуєте ви. Але погляд Лерна, який він кидає на вас, змушує вас відчувати себе хамкою. Він злий. Він був такий спокійний, вдумливий хлопчик, - ви не подумали, що він може розсердитися.
- Я нічого не збираюся говорити Паку, - огризається він. - Я не сказав йому нічого до цього часу, і не збираюся казати тепер.
- Тоді що...
- Я збираюся піти і знайти Еран. - Еран представниця касти Стійких. Лерн народився у сім'ї стронгбеків, але коли він повернувся до Тірімо, після того як став лікарем, Стійкі прийняли його; в місті вже було досить стронгбеків а Новатори втратили авторитет. Крім того, ви стверджували, що теж хочете бути зі Стійкими. - Я дам їй знати, що ви вже в порядку, а вона скаже Паку. Вам потрібно відпочити.
- Коли вона запитає вас, чому Джой...
Лерн хитає головою.
- Усі вже здогадалися, Ессун. Вони вміють читати карти місцевості. Ясно, як алмаз, що центром кола є наш район. Знаючи, що зробив Джой, будь-кому не було важко зробити висновок щодо того, що сталося. Часами все йде неправильно, але ніхто не думає, що це надовго. - У той час як ви дивитеся на нього, повільно починаючи розуміти, губи Лерна кривляться. - Половина з них обурена, але інша половина рада, що Джой зробив це. Тому що звичайний трирічний малюк міг струсити тисячі миль в Юменес!
Ви хитаєте головою, наполовину вражені гнівом Лерна і наполовину не в силах примирити ще яскравий образ хлопчика з людьми, які думають, що він був.., що він міг... - Але Джой думав якраз так...
Ви знову відчуваєте нудоту.
Лерн робить ще один глибокий вдих. Він робив це впродовж усієї розмови; це його звичка, яку ви бачили і раніше. Його спосіб заспокоєння себе.