МИКОЛАЇВНА. Отож, дівчата. Тут я згодна, ці комп’ютери не для мого віку. Хай вже молодь навчається, а ми якось по-старечому, через касу та з книжками. Хоч у них і цифірки дрібні. Для мене зараз усі цифірки дрібні – і у абонентських книжках, і у телефоні. Ось тільки на цінниках цифри великі. Чи самі ціни великі?
НАТАЛКА. А що, Миколаївна, є труднощі з мобілкою?
МИКОЛАЇВНА. Та не те, щоб труднощі… ну, таке… я-то нею взагалі користуюсь. Мені показали. Як мені дзвонять, то я натискаю зелену кнопочку, відповідаю. Все нормально. А от що його потім робити, то я вже поганенько зрозуміла. І запам’ятати вже геть нічого не виходе. Такі вже мої справи.
ГАЛЯ. А… то так. Нормально. Так, а гарбузове насіння що, не допомагає? Пам’ять не покращує? Воно ж корисне!
НАТАЛКА. Ну, хоч це, може, й прикро, але у вашому випадку, Миколаївно, зробити вже нічого неможливо. Ані з вашим телефоном, ані з вашою відповідальністю. Вибачайте.
МИКОЛАЇВНА. Та якось будемо жити. (Викидає лушпиння з кулака собі за спину, обтрушує долоні.) Треба сказати Петровичу, нехай потім підмете тут…
ГАЛЯ (після паузи, до зала). Оце скільки сидимо, скільки балакаємо, а я так і не второпала – йти мені на ці вибори чи не йти…
2019 г.
У стоматолога
Под табличкой «Стоматолог. Кабинет №1» сидят четыре человека в ожидании приёма. Тон их беседы поэтапно меняется от самоуверенного до сомнения и страха. Ситуация заканчивается паникой и бегством.
Действующие лица:
(Под кабинетом сидят: Селянин в простой одежде, Интеллигент в очках и с кроссвордами, Блатной с большим мобильным телефоном в руках. Входит Военный).
ВОЕННЫЙ (бодро и раскатисто). Здр-равия желаю! Кто кр-райний?!
СЕЛЯНИН (поднимает правую руку, левой держась за зубы). М-м-м.
ВОЕННЫЙ. Понял. А вы за кем?
ИНТЕЛЛИГЕНТ (поднимает левую руку, правой держась за зубы). М-м-м.
ВОЕННЫЙ. А вы по талончику?
БЛАТНОЙ (делает неопределённый жест рукой). Ну, типа того…
ВОЕННЫЙ. А то тут, как всегда, ходят – то блатные, то ещё «я только спросить»… Ладно, буду крайним. (Садится на свободный стул.)
(Все сидят, самоуверенно развалившись.)
СЕЛЯНИН. А слухайте-но, хлопці. Може, хтось знає, цей лікар взагалі порядний? Добрий фахівець? Га? Зуби рвати вміє? Чи так собі?…
Ось я тут узяв із собою декілька шматочків сала… невеличких. Для впевненості, звичайно. Сало, воно сало і є. Завжди корисне. Оце, як той казав, можна його не тільки їсти, а й прикладати до хворого місця. Навіть до хворого зуба. Ото так. І воно має полегшати майже одразу! У нас у селі баба Ганна завжди так робить. Та й самому лікарю непогано відрізати шматочок. Щоб був більш лагідним і добрим. А коли лікар у доброму гуморі, тобто скуштував доброго сальця, то й медицина буває на доброму рівні. І самому варто теж з’їсти сала і вже ситому сміливо йти до кабінету. Можна і з часничком. Тоді і не хвилюєшся. Ось як я зараз!
А чого тут хвилюватись? Все буде добре! Так. Це ж таке діло. Серед стоматологів дуже часто трапляються нечемні люди. І вони нас, простих людей, всіляко намагаються утиснути – вирвати зуба без наркоза, або працюють такими величезними щипцями, що аж жах! І завжди так боляче… І так нудно свердлить і свердлить, ковиряється у зубі, намотує нерви… дуже боляче! От якби був лікар благородного виховання – він би так не робив. А завжди з наркозом, чемно, акуратно. Поважаю!
ИНТЕЛЛИГЕНТ. Да, да! Нужно именно с хорошим наркозом. Вот у меня всё будет хорошо. Я согласовал с доктором, что наркоз будет высокого качества, проверенный по Интернету. Я читал статью, научную, на тему обезболивания при хирургическом вмешательстве. Так у нашего доктора всё соответствует международным стандартам качества. Я знаю. Я изучил эту тему с научной точки зрения. Вероятность превышения болевого порога весьма невелика.
БЛАТНОЙ. Ха! Вот уж кому не стоит волноваться за качество работы стоматолога, так это мне. Тут насчёт меня… доктору позвонили… от Аристарха Феоктистовича… так я уверен, что всё будет в лучшем виде. Хорошо всё-таки везде иметь своих людей. Знакомый моего знакомого сделает для меня всё на высшем уровне. И совсем не больно!
ВОЕННЫЙ. А мне всё равно. Больно – не больно. Я ничего не боюсь! Мы, военные, люди стойкие. Боли не боимся. Приказано идти к стоматологу – выполняю чётко и без пререканий. Вырвать зуб – без проблем. Поставить пломбу – «есть, так точно». К стоматологу – значит, так надо!
Сомнение и страх.
СЕЛЯНИН. Що значить, «так надо»? Кому це «надо»? Не знаю…
Слухайте, а раптом наш лікар і справді поганий фахівець, раптом він сала не їсть? От зовсім не їсть, та й годі! Трапляються ж такі дива у світі. Як така людина може чужі зуби лікувати? Якщо ж він сала не їсть, то, скоріш за все, він сам хвора людина! Га, хлопці? Доречний сумнів? Вони понакупляють дипломів і морочать голову порядним людям. А ще халати білі повдягають і ходять, як білі привиди. Тільки людей лякають. А в мене зуби всі свої, а не казьонні!
ИНТЕЛЛИГЕНТ. Ой, я тоже что-то начал сомневаться… насчёт наркоза. В этом Интернете столько путаницы. Да и сами медики все такие путаники. И почерк у них в рецептах неразборчивый. Может быть, я неправильно прочитал направление?
БЛАТНОЙ. Да-да, и я вот вдруг подумал… а что, если Аристарх Феоктистович не дозвонился доктору? А, может быть, они вообще не знакомы?!
ВОЕННЫЙ. Отставить панические настроения!!! Запрещено нагнетать панику!!! Я вот ничего не боюсь. Вырвать зуб – это легче, чем ядерный взрыв!
Паника и бегство.
СЕЛЯНИН. Що? Взрив? Як ви кажете, взрив? Та що ж це таке? При взриві може загинути багато людей! Нізащо! Хто як хоче, а я пішов звідси. Тікаймо! Я не дозволю, щоб наді мною знущались якісь хитрі негідники. (Уходит.)
ИНТЕЛЛИГЕНТ. Да, я уж совсем уверен, что наркоз на меня не подействует. Пойду в другую клинику, где хоть есть порядочный наркоз, научно проверенный. А не то, что здесь! (Уходит.)
БЛАТНОЙ (по телефону). Аристарх Феоктистович! Алё! Скажите, вы дозвонились до этого доктора? Нет? А вообще вы с ним знакомы? Тоже нет? О, Боже! Так что же я тут тогда делаю? (Уходит.)
ВОЕННЫЙ. Отставить!!! Смирно стоять!!! Всем оставаться на своих местах. Ни шагу назад! Если не мы, то кто? Эй! Куда ж вы все?… Эй!… Ой!… Ого!… Так и нет уже никого под кабинетом… А я что ж, один?… (Мечется.) Боюсь, что ли?… Получается, что боюсь. Да уж. Правду говорят, что один в поле не воин… Нечего мне тут одному за всех… на амбразуру. Пойду. Это плановое отступление! (Уходит).
2016 г.
В дизайне обложки и в качестве иллюстраций были использованы фотографии с сайта CANVA, авторский рисунок Банкомат Правды и авторское фото Доллар.