Ні.
Може, кузен Бенедикт присвятив себе вивченню хребетних: ссавців, птахів, плазунів і риб?
Теж ні.
Може, він більше цікавився молюсками, починаючи від головоногих і вище; може, моховатки вже не були для ньоі'о таємницею?
Аж ніяк.
Може, то через променевих, голкошкірих, поліпів, глистів, губок та інфузорій випалив він стільки
гасу в лампі, працюючи щодня до пізньої ночі?
Треба прямо сказати: його захоплювали не променеві.
А що з зоології незгаданими залишились тільки членистоногі, то, зрозуміло, цей тип і був єдиним захопленням кузена Бенедикга.
Еге ж, саме членистоногі; однак тут слід дещо уточнити.
Тип членистоногих охоплює шість класів: комах, багатоніжок, павукоподібних, ракоподібних, вусоногих і кільчастих червів.
Проте кузен Бенедикт не зміг би відрізнити дощового черв’яка від медичної п’явки, щипавки від морського жолудя, домашнього павука від псевдо-скорпіона, креветки від рака-самітника, а ківсяка від сколопендри.
То ким же все-таки був кузен Бенедикт?
Звичайним ентомологом, та й годі!
На це, безперечно, зауважать, що ентомологія, як складова частина природничої історії, вивчає всіх членистоногих. Взагалі це так, однак уже ввійшло у звичай вживати цей термін в трохи вужчому розумінні — як назву науки про комах, тобто «всіх тих членистоногих безхребетних тварин, чиє тіло складається з трьох частин — голови, грудей і черевця, — на яких відповідно розташовані одна пара вусиків, здебільшого дві пари крил і три пари ніг, через що комах називають також шестиногими».
Отже, кузен Бенедикт, присвятивши себе вивченню членистоногих класу комах, був ентомологом.
Але не подумайте, що це така проста наука! Клас комах налічує щонайменше десять рядів:
Однак певні ряди, скажімо жуки, налічують до тридцяти тисяч видів2, двокрилі — шістдесят тисяч, отже, тут є що вивчати, а для одного чоловіка роботи аж надто.
Життя кузена Бенедикта було присвячено одній-єдиній улюбленій справі — ентомології. Цій науці він оддавав увесь свій час, ба навіть години сну, бо йому неодмінно снились «шестиногі». Годі було перелічити всі шпильки, що їх він носив за манжетами, в комірі, в крисах капелюха, на вилогах піджака. Коли кузен Бенедикт повертався з наукової екскурсії, його капелюх був справжньою колекцією комах, нашпилених зсередини і ззовні.
На завершення опису цього дивака слід додати, що він супроводив містера й місіс Велдон до Нової Зеландії знов-таки через свою пристрасть до ентомології. Тут його колекція збагатилась кількома рідкісними екземплярами. Тож цілком зрозуміле його бажання чимшвидше дістатись до Сан-Франциско, щоб там у своєму кабінеті розмістити зібране багатство згідно з класифікацією.
А що місіс Велдон та її син повертались до Америки на «Пілігримі», то, цілком природно, кузен Бенедикт мав супроводити їх і під час цієї подорожі.
Проте не на нього могла розраховувати місіс Велдон, якби опинилась у скрутному становищі. На щастя, передбачалось легке плавання у гарну погоду та ще й на борту судна, капітан якого заслуговував повної довіри.
Поки «Пілігрим» стояв три дні у Вайтематі, місіс Велдон спішно приготувалася в дорогу, щоб не затримувати його відплиття. Розрахувавшись із тубільними слугами, вона 22 січня піднялася на борт «Пілігрима» з сином Джеком, кузеном Бенедиктом та старою негритянкою Нен.
Кузен Бенедикт носив у спеціальній бляшанці на паску через плече всю зібрану тут колекцію комах. У колекції були, між іншим, галька представників стафіліна, хижого жука, очі якого розташовані у верхній частині голови; досі вважалося, що стафілін водиться тільки в Новій Каледонії. Кузенові Бенедикту пропонували також отруйного павука «катіпо» — так називають його маорі3,— укус якого часто смертельний для людини. Однак павук не належить до класу комах — місце йому в колекції павукоподібних, — тож він не мав ніякої цінності для кузена Бенедикта. І наш ентомолог зневажливо відмовився від павука: найціннішим скарбом у його колекції, звісно, був знаменитий новозеландський стафілін.
Ясна річ, кузен Бенедикт застрахував свою колекцію, заплативши високий внесок. Він уважав її ціннішою за весь китовий жир і вус у трюмі «Пілігрима».