А яких втрат зазнавав щодня запас цукру на камбузі!
Дінго швидко став улюбленцем всього екіпажу. Лише Негоро намагався не зустрічатися з Дінго, який з першої ж миті, не зрозуміло чому, зненавидів кока.
Проте захоплення собакою не зменшило любові Джека до давнього друга — Діка Сенда. Як і раніше юнак проводив зі своїм маленьким приятелем увесь вільний від вахти час. Місіс Уелдон, ясна річ, була дуже задоволена цією дружбою.
Якось — це було 6 лютого — вона заговорила з капітаном Гулем про Діка Сенда. Капітан палко нахвалював молодого матроса.
— Можу ручитися вам, — казав він місіс Уелдон, — що хлопчик стане чудовим мореплавцем. Точно кажу, у нього вроджений інстинкт моряка. Мене вражає, з якою швидкістю він засвоює знання у нашій справі, хоча не має теоретичної підготовки, а як багато він дізнався за такий короткий час!
— До цього варто додати, — сказала місіс Уелдон, — що він чесний і добрий юнак, не по роках серйозний і дуже старанний. За всі роки, що ми знаємо його, жодного разу не дав ані найменшого приводу для невдоволення ним.
— Що й казати! — підхопив капітан Гуль. — Гарний хлопчина цей Дік! Недарма всі його так люблять.
— Коли ми повернемося до Сан-Франциско, — продовжувала місіс Уелдон, — чоловік віддасть його до морського училища, аби він міг отримати диплом капітана.
— І дуже добре зробить містер Уелдон, — зауважив капітан Гуль. — Я певен, що Дік Сенд колись стане гордістю американського флоту.
— У бідолашного хлопчика було важке сирітське дитинство. Він пройшов тяжку школу, — сказала місіс Уелдон.
Її уроки не минули даремно. Дік зрозумів, що лише наполеглива праця допоможе йому вибитися в люди, і зараз він на правильному шляху. Так, він буде людиною честі.
— Ну ж бо, погляньте на нього, місіс Уелдон, — продовжував капітан Гуль. — Він саме на вахті біля стерна і не зводить очей із фока. Він сама зосередженість і увага, тому судно йде просто за курсом. У хлопчика вже зараз виправка старого стернового. Гарний початок для моряка! Знаєте, місіс Уелдон, ремеслом моряка треба займатися змалку.
Хто не почав служби юнгою, той ніколи не буде справжнім моряком, принаймні на торговому флоті. У дитинстві добре засвоюєш уроки, і поступово твої дії стають не лише свідомими, але й інстинктивними, і зрештою моряк звикає приймати рішення так само швидко, як і маневрувати вітрилами.
— Проте, капітане, є чимало чудових моряків і на військовому флоті, — зауважила місіс Уелдон.
— Ясна річ. Але наскільки мені відомо, майже всі найкращі моряки змалку службу починали. Достатньо згадати Нельсона,[21] та й багатьох інших, які починали юнгами.
Цієї миті з каюти вийшов кузен Бенедикт. Як і зазвичай, весь у власних думках, він розсіяно блукав палубою, зазираючи у всі шпарини, нишпорив під клітками з курами, проводячи пальцями по швах в обшивці борту, — там, де вар облупився.
— Як почуваєтесь, кузене Бенедикте? — поцікавилася місіс Уелдон.
— Дякую вам, кузино, добре. Як завжди… Проте я вмираю від нетерпіння швидше повернутися на землю.
— Що ви там шукаєте під лавкою, містере Бенедикте? — запитав капітан Гуль.
— Комах, шановний, комах! — сердито відповів кузен Бенедикт. — Що, по-вашому, я можу шукати, якщо не комах?
— Комах? На жаль, вам доведеться потерпіти: у відкритому морі вам навряд чи вдасться поповнити свою колекцію.
— Чому ж це так, шановний? Хіба не можна собі уявити, що на кораблі опиниться кілька екземплярів…
— Ні, кузене Бенедикте, ви нічого тут не знайдете, — перервала його місіс Уелдон. — Сердьтесь не сердьтесь на капітана Гуля, але його корабель — взірець чистоти, тож ваші пошуки даремні.
Капітан Гуль розсміявся.
— Місіс Уелдон перебільшує, — мовив він. — Проте, мені здається, ви й справді даремно витрачаєте час на пошуки комах, особливо, якщо йдеться про пошуки в каютах.
— Знаю, знаю! — з прикрістю стинувши плечима, вигукнув кузен Бенедикт.
— Я вже обнишпорив усі каюти згори до низу…
— Але в трюмі, — продовжував капітан Гуль, — ви таки знайдете кілька тарганів, якщо вони вас, звичайно ж, цікавлять!
— Безумовно, цікавлять! Як можуть не цікавити мене ці нічні прямокрилі комахи, які накликали на себе прокляття Вергілія і Горація! — почав виголошувати кузен Бенедикт, гордо випроставшись на весь зріст. — Як можуть не цікавити мене ці близькі родичі «Periplaneta orientalis» і американського альбіноса, таргани, що мешкають…