— Ні, місіс Уелдон, — відповів юнак, — цього забарвлення воді надають міріади крихітних ракоподібних, які слугують звичайним харчем для великих морських ссавців. Рибалки дуже вдало назвали цих рачків «китовою юшкою».
— Рачки! — сказала місіс Уелдон. — Але вони такі крихітні, що їх цілком можна назвати морськими комахами! Кузен Бенедикт, певно, з радістю додасть їх до своєї колекції. І місіс Уелдон гучно покликала:
— Кузене Бенедикте! Йдіть-но сюди. Кузен Бенедикт вийшов з каюти майже водночас із капітаном Гулем.
— Погляньте лишень, кузене Бенедикте! Бачите величезну червону пляму на морі? — запитала місіс Уелдон.
— Еге ж! — вигукнув капітан Гуль. — Китова юшка! Оце чудова нагода вивчити дуже цікавих рачків, пане Бенедикте!
— Дурниці! — сказав ентомолог.
— Як «дурниці»?! — вигукнув капітан. — Ви не маєте права виявляти таку байдужість! Якщо не помиляюся, ці рачки належать до одного з шести класів членистоногих і у як такі…
— Дурниці! — повторив кузен Бенедикт, заперечуючи головою.
— Одначе! Така байдужість у ентомолога…
— Не забувайте, капітане Гулю, — перервав його кузен Бенедикт, — що я вивчаю комах, зокрема шестиногих.
— Тож вас ці рачки не цікавлять, пане Бенедикте? Але якби ви мали шлунок кита, неймовірно зраділи би такому банкету! Знаєте, місіс Уелдон, коли нам, китобоям, трапляється наткнутися у морі на таку зграю рачків, ми поспішаємо підготувати гарпуни і шлюпки. У таких випадках можна не сумніватися, що здобич десь поблизу…
— Але як можуть такі крихітні рачки нагодувати велетенського кита? — запитав Джек.
— Що ж тут дивного, друже? — відповів капітан Гуль. — Адже готують смачні страви з манки, крохмалю або з борошна найдрібнішого помелу. Так вже вигадала природа: коли кит пливе у цій червоній воді, юшка для нього готова, — йому потрібно лише відкрити свою величезну пащеку.
Міріади рачків потрапляють туди, і він стуляє рота. Тоді рогові пластинки, — так званий «китовий вус», — які щіткою звисають у нього з піднебіння, виконують роль сіті. Ніщо не може вислизнути з його рота, і маса рачків прямує у великий шлунок кита так само просто, як суп у твій животик.
— Ти розумієш, Джеку, — додав Дік Сенд, — що пан кит не витрачає часу на те, аби чистити від шкаралупи кожного рачка, як ти, наприклад, коли їси креветок.
— У той час як велетень-ненажера ласує своєю «юшкою», — сказав капітан Гуль, — кораблю легше підійти до нього, не викликаючи в кита занепокоєння. Найбільш влучна мить пустити в хід гарпуна…
Цієї миті, ніби на підтвердження слів капітана Гуля, вахтовий матрос крикнув:
— Кит на горизонті — попереду з лівого борту! Капітан Гуль випростався на весь зріст.
— Кит! — вигукнув він і в мисливському запалі побіг на ніс.
Місіс Уелдон, Джек, Дік Сенд і навіть кузен Бенедикт пішли за ним. Справді, за чотири милі, під вітром, в одному місці море ніби закипіло. Досвідчений китобій не міг помилитися: серед червоних хвиль рухався велетенський морський ссавець. Але відстань ще була надто великою, щоб можна було визначити породу цього ссавця. Пород цих кілька, і кожна досить різко відрізняється від інших.
Можливо, це один із видів справжніх китів, за якими зазвичай полюють китобої північних морів? У справжніх китів немає спинного плавця, під шкірою у них товстий шар жиру. Довжина справжніх китів іноді сягає вісімдесяти футів, але середня їхня довжина не більше шістдесяти футів. Від одного такого страховиська можна отримати до ста бочок ворвані.
А може, це смугач, який належить до породи спиноперих китів, — одна вже назва має викликати повагу в ентомолога. У смугачів — схожі на крила спинні білі плавці завдовжки у половину тулуба, це своєрідний літаючий кит. Але це міг бути і великий смугач, відомий також під назвою смугача-горбача, в нього також є плавець на спині, а завдовжки він не поступається справжнім китам. Поки ще не можна було визначити, до якого виду належить кит, якого помітив вахтовий.
Капітан Гуль і весь екіпаж «Пілігрима» жадібно стежив за ссавцем.
Якщо годинникар, дивлячись на настінні годинники у чужій кімнаті, відчуває нездоланну потребу їх завести, то яке пристрасне бажання загарпунити здобич охоплює китобоя при спогляданні плаваючого в океані кита? Кажуть, полювання на великого звіра захоплює ще більше, ніж полювання на дрібну здобич. Якщо мисливський запал тим сильніше, чим більша здобич, то що ж має відчувати ловець слонів чи китів?
Екіпаж «Пілігрима» хвилювався ще й тому, що судно поверталося на батьківщину недостатньо завантаженим!..