А Дік Сенд міг визначати місце судна лише приблизно, керуючись компасом і показниками лага[30] з поправками, спричиненими дрейфом. Проте Дік не злякався.
Місіс Уелдон зрозуміла все, що коїлося в душі хороброго юнака.
— Дякую тобі, Діку! — сказала вона твердим голосом. — Капітана Гуля більше немає на світі, весь екіпаж загинув разом із ним. Доля корабля в твоїх руках. Я вірю, Діку, ти врятуєш корабель і усіх нас!
— Так, місіс Уелдон, — відповів Дік, — я робитиму все можливе для цього.
— Том і його товариші — гарні люди. Ти можеш цілком покластися на них.
— Я знаю це. Я навчу їх морській справі, і ми разом будемо керувати судном. У погожу днину це не важко. Якщо ж погода зіпсується… Ну що ж, ми подолаємо й непогоду, місіс Уелдон, і врятуємо вас, маленького Джека і усіх решту! Я відчуваю в собі сили зробити це! — І він додав: — З Божою допомогою.
— Ти знаєш, Діку, де зараз знаходиться «Пілігрим»? — поцікавилася місіс Уелдон.
— Це легко встановити, — відповів Дік. — Достатньо поглянути на карту: капітан Гуль вчора наніс на неї нашу точку.
— А ти зможеш повести судно у потрібному напрямку?
— Сподіваюся. Я триматиму курс на схід, на той пункт американського узбережжя, до якого ми маємо прибути.
— Але ти, звісно ж, розумієш, Діку, що після нещастя треба змінити наш початковий маршрут? Ясна річ, «Пілігрим» не піде тепер у Вальпараїсо. Найближчий американський порт — ось куди ти маєш вести судно!
— Так, місіс Уелдон, — відповів Дік. — Не турбуйтеся. Американський континент простягається так далеко на південь, що ми ніяк його не оминемо.
— У якій стороні він знаходиться? — запитала місіс Уелдон.
— Ось там… — сказав Дік і вказав рукою на схід, який він визначив за компасом.
— Отже, Діку, тепер не має значення, прийде судно у Вальпараїсо чи у будь-який інший американський порт. Єдина наша мета — дістатися суходолу!
— І ми дістанемося його, місіс Уелдон! — впевнено відповів юнак. — Я ручаюся, що доправлю вас у безпечне місце. Хоча, я не втрачаю надії, що поблизу суходолу ми зустрінемо яке-небудь судно, що здійснює каботажні рейси.[31] Бачите, місіс Уелдон, здіймається північно-західний вітер. Дасть Бог, він утримається, а тоді ми й озирнутися не встигнемо, як дістанемося берега. Поставимо усі вітрила — від грота до клівера, і полетимо стрілою!
Молодий матрос говорив з упевненістю бувалого моряка, який знає ціну своєму кораблю і не сумнівається, що за будь-якої швидкості цей корабель не вийде з-під його контролю.
Дік вже збирався було кликати своїх супутників, аби поставити вітрила і стати за штурвал, та місіс Уелдон нагадала йому, що перш за все необхідно з’ясувати, де знаходиться «Пілігрим».
І справді, це було першочергове завдання. Дік побіг до каюти капітана Гуля і приніс звідтіля карту, на яку було нанесено вчорашнє розташування судна. Тепер він міг показати місіс Уелдон, що «Пілігрим» знаходиться під 43°35 південної широти і 164°13 західної довготи — за минулу добу він майже не зрушив із місця.
Місіс Уелдон схилилася над картою. Вона уважно дивилася на коричневу пляму — зображення землі, по правий бік океану. Це був материк Південної Америки, величезний бар’єр, який простягнувся від мису Горн до берегів Колумбії і відгороджував Тихий океан від Атлантичного. Якщо розглядати розіслану карту, де зменшувався не лише південноамериканський континент, але й весь океан, складається враження, що земля зовсім поряд і пасажирам «Пілігрима» буде легко повернутися на батьківщину. Це оманливе враження незмінно виникає у всіх, хто не звик до масштабів морських карт.
Побачивши землю на аркуші паперу, місіс Уелдон на мить уявила, що й справжня земля ось-ось постане перед її очима.
Між тим, якби «Пілігрим» був зображений на цьому ж аркуші паперу у правильному масштабі, він виявився б значно меншим від найменшої інфузорії. І тоді ця математична точка, яка не має відчутного розміру, виявилася б такою ж одинокою і загубленою на карті, яким був і сам «Пілігрим» серед безконечного простору океану.
31
Каботаж — плавання уздовж берегів і між портами своєї держави, без заходження у закордонні порти.