— Шо «тепер»? — підходить п'яний безрукий Мавпа. На свої тридцять він виглядає старим і виснаженим: русяве липке довге волосся спадає на бліде, спітніле обличчя, з–під густих чорних брів горять відкриті, глибоко запалі очі з важкими темними мішками під ними, певно, в нього болять нирки — думаю я; Мавпа чухає кривого, ламаного–переламаного носа, кисло кривить рота, показує пожовклі зуби, серед них є кілька металевих, які йому повставляли після бійок, на лівій щоці в нього приблизно п'ятисантиметровий, продовгуватий рубець від порізу.
— А Інна з Таньою де? — запитує старший Машталір.
— Додому, — махає єдиною рукою в напрямку дверей, — спати пішли, вечірня казка закінчилася.
Риня бере біля сусіднього столика стільця і ставить перед Мавпою. Він сідає за стіл, наливає собі в склянку і запитує, чьо ні фіга не п'єте, ану пийте, і перехиляє. Риня шепоче мені: коли Мавпа п'яний — він йобнутий, Толян, фільтруй базар.
— Так шо «тепер»? — знову питає Мавпа. Він майже готовий, обличчя бліде і жирне. Бодьо Машталір місяць тому казав, шо Мавпа страшно бухає, вирвав ампулу, яку йому зашили, що його хотіли кинути в Дедеркали аж під Шумськом, де лікують алкашів.
— Ми говоримо про помилки молодості, — каже Риня.
— Шо? Про яку в пизді молодість ти говориш? В жопі я бачив твою молодість. Чьо витріщився, доходяга?
— Не звертай уваги, — шепоче Бодьо, — це в нього вже дах їде.
— Альо! — підривається Мавпа, зачіпає стіл, на підлогу падають склянки і розбиваються, — я не догнав! Чьо цей чорт пиздить!?
Старший Машталір хапає Мавпу і садлть на місце, довго втирає йому, шо це нормальні пацани, свої, вони з моїм малим тусуються, ти шо, своїх не впізнаєш? да? це наші малі, ніяких проблем, вони просто тут відтягуються, це свої; Мавпа поволі втихомирюється, да, ніяких проблем, да, свої малі, але ж він пиздить… він не пиздить, каже старший Машталір, він нормальний пацан.