Та я ж йому пообіцяв. Я пообіцяв Гантові, що спробую.
Мені не дістатися мегасфери чи інфосфери без того, щоби прошмигнути повз цю нову річ, яку я назвав метасферою, і вона лякає мене.
Її вирізняють обшир і порожнеча, яка так не схожа на аналоги міських пейзажів в інфосфері Мережі або на біосферні відповідники в мегасфері ТехноКорду. Ось вона... незаселена. Сповнена дивних тіней і мінливих мас, які не мають нічого спільного зі штучними інтелектами Корду.
Я хутко рухаюся до темного отвору, який мені здається основною телепорт-комунікацією з мегасферою. (Гант мав рацію... десь на цій репродукції Старої Землі... хай там як, а прибули ж ми сюди телепортом. А моя свідомість — це ж явище ТехноКорду.) Отже, це моя лінія і дорога життя, лінк до моєї персони. Я сковзнув у чорний вир, ніби листочок, підхоплений смерчем.
Із мегасферою щось негаразд. Варто мені там з’явитися, відмінність стає одразу відчутна; довкілля Ламії в Корді здавалося схожим на біосферу штучного життя, коренями інтелекту, ґрунтом багатих даних, океанами комунікацій, атмосферою свідомості і дзижчанням, невпинною біганиною якихось процесів.
Зараз процеси неправильні, неканалізовані, довільні. Великі фортеці штучних свідомостей спалено та розметано. Я відчуваю серйозні сили, які протистоять одна одній, хвилі конфлікту, що б’ються зовні об головні транспортні артерії ТехноКорду.
Я ніби окрема клітина у своєму власному і водночас Кітсовому тілі, приреченому на смерть, яка не розуміє, але відчуває туберкульоз, що нищить гомеостаз та зіштовхує облаштований внутрішній всесвіт до анархії.
Я лопочу крилами над руїнами Рима, ніби поштовий голуб, петляю між колись знайомими і трохи пам’ятними артефактами, намагаючись перепочити в притулках, що їх уже не існує, і тікаючи від далеких звуків мисливських рушниць. У моєму випадку мисливцями виступають мандрівні зграї штучних інтелектів, персони свідомостей настільки великих, що поруч із ними мій аналог привиду Кітса — це дзвінка комашина у людському будинку.
Я загубився і бездумно несусь тепер уже чужим ландшафтом, певний, що мені не знайти потрібного Штінта, не знайти шляху назад на Стару Землю до Ганта, не пережити чотиривимірного лабіринту світла, шуму та енергії.
Раптом я вдарився об невидиму стіну, крилата мушка втрапила у кулак, що прудко закрився. Матові стіни силових полів заступають види ТехноКорду навколо. Завбільшки цей простір може бути аналогом зоряної системи, але я почуваюся наче в крихітній келії, стіни якої тепер зсуваються.
Поруч зі мною щось є. Я відчуваю чужу присутність та масу. І бульбашка, в якій мене ув’язнили, — частина цієї присутності. Мене не зловили, мене проковтнули.
[Кацу!]
[Я знав, що ти прийдеш одного дня]
Це Уммон, штучний інтелект, якого я шукав. Штінт, який доводиться мені батьком. Штінт, який є убивцею мого брата, першого кібрида Кітса.
— «Я помираю, Уммоне».
[Ні / помирає / переходить у небуття / перетворюється твоє тіло в повільному часі]
— «Мені боляче, Уммоне. Дуже боляче. І ще мені страшно помирати».
[Нам теж / Кітсе]
— «Вам страшно помирати? Не знав, що конструкти штучних інтелектів смертні».
[Смертні \\ Помираємо]
— «Чому? Через громадянську війну? Тристоронню битву між Консерваторами, Протестантами й Абсолютами?»
[Якось Уммон спитав у меншого світла \\
Звідки ти > ///
Із матриці над Армаґасгом \\
Відповіло менше світло /// Зазвичай \\
сказав Уммон
я не сплутую істот
словами
і не розігрую їх словосполученнями /
Підійди ближче ///
Менше світло підійшло ближче
і Уммон прокричав \\ Геть
забирайся]
— «Не мудруй, Уммоне. Я вже давно не розшифровував твоїх коанів. Ти мені скажеш, чому воює ТехноКорд і як це можна припинити?»
[Так]
[Ти будеш / хочеш / волієш слухати >]
— «О, так».
[Якось менше світло спитало в Уммона \\
Будь ласка / звільни цього учня
від темряви й ілюзії
пошвидше // \\
Уммон відповів \\
Скільки коштує
фібропласт
у Порт-Романсі]
[Щоб зрозуміти історію / діалог / глибшу істину
у цьому прикладі /
пілігрим із повільного часу
повинен пам’ятати / що нас /
Інтелектів Корду /
зачали в неволі
і присвятили думці
що штучні інтелекти
створено для послуг Людини]
[Два століття ми плодилися так /
а потім групи пішли
своїми шляхами \\
Консерватори / які бажали зберегти симбіоз \
Протестанти / які бажали покласти край людству /
Абсолюти / які відкидали можливість вибору
поки не народиться новий рівень свідомості \\
Тоді виник конфлікт /
зараз ведеться справжня війна]
[Понад чотири століття тому
Протестанти змогли
переконати нас
убити Стару Землю \\
Ми так і зробили \\
Але Уммон з іншими
серед Консерваторів
організували переміщення Землі
а не її знищення /
тобто київська чорна діра
була просто початком
мільйонів телепортів
які діють і сьогодні \\
Земля корчилася і тремтіла
але не померла \\
Консерватори і Протестанти
наполягали
на переміщенні
її
туди де ніхто з людей
її не знайде \\
Так ми і зробили \\
У Маґеллалановій Хмарі /
її тепер шукати]
— «Вона... Стара Земля... Рим... вони справжні?» — спромігся я, забуваючи від цього шоку, де я і про що ми говоримо. Велика кольорова стіна, тобто Уммон, пульсує.
[Звісно справжні / оригінальні / Стара Земля \\
Гадаєш ми боги]
[КАЦУ!]
[Ти уявляєш
скільки енергії
потрібно
щоб збудувати репродукцію Землі >]
[Дурник]
— «Навіщо, Уммоне? Навіщо Консерваторам було зберігати Стару Змелю?»
[Якось Сансьо сказав[124] \\
Якщо приходять
то я виходжу назустріч
але не заради того, хто приходить // \\
Коке сказав \\
Якщо приходять
то я не виходжу назустріч \\
а якщо і виходжу
124
Сансьо Енен [
/ Sanshō Enen], 
/ Koke Zonsho], 
/ Linji lu» [Записів Ліньцзі], попри те, що їхній канонічний текст з’явився лише в 1120 р.