то заради того хто приходить]
— «Розкажи по-простому!» — я думаю, кричу, кидаюсь об стіну мінливих кольорів позаду себе.
[Кацу!]
[Моя дитина мертвонароджена]
— «Навіщо вам було зберігати Стару Змелю, Уммоне?»
[Ностальгія /
Сентиментальність /
Надія на майбутнє людства /
Страх відплати]
— «Від кого? Людства?»
[Так]
— «Отже, Корду можна зашкодити. Де він, Уммоне? Де ТехноКорд?»
[Я вже відповів]
— «То повтори, Уммоне».
[Ми займаємо
Проміжки /
що зшивають малі сингулярності
як кристали решітки /
для збереження пам’яті і
генерації ілюзій
самих себе
самим собі]
— «Сингулярності! — кричу я. — Проміжки! Господи Ісусе, Уммоне, ТехноКорд існує в мережі телепортів».
[Звісно \\ Де ж іще]
— «У самих телепортах! Кротовинних маршрутах між сингулярностями! Для штучних інтелектів Мережа — це велетенський комп’ютер».
[Ні]
[Інфосфери і є комп’ютер \\
Щоразу як людина
входить до інфосфери
нейрони цієї особи
у нашому розпорядженні
задля наших власних цілей \\
Двісті мільярдів мізків /
кожен зі своїми мільярдами
нейронів /
дає нам багато
обчислювальних потужностей]
— «Отже, інфосфера — це спосіб скористатися нами в якості вашого власного комп’ютера. Але ж сам Корд перебуває в мережі телепортів... між телепортами!»
[Ти проникливий
як на мертвонародженого]
Я намагаюся все це збагнути і не можу. Телепорти були найщедрішим дарунком ТехноКорду для нас... для людства. Спробуй тільки пригадати час до телепортування — все одно що уявити світ без вогню, колеса чи одягу. Та ніхто з нас... ніхто з людей... ніколи не замислювався про світ між телепортами: простий крок з одного світу в інший переконав нас у тому, що таємничі сингулярності ТехноКорду просто розривали просторочасову тканину.
Тепер я міг подивитися на це очима Уммона: Мережа із телепортів, складна решітка породжених сингулярностями середовищ, у яких штучні інтелекти з ТехноКорду пересуваються, ніби дивовижні павуки, і їхні власні «машини» — це мільярди людських свідомостей, під’єднані до своїх інфосфер в окремо взяту секунду часу.
Не дивно, що під час Великої Помилки 38-го штучні інтелекти Корду санкціонували знищення Старої Землі завдяки охайному маленькому прототипу — чорній дірі-втікачці! Дрібна помилка в обчисленнях Київської групи (точніше, штучних інтелектів у її складі) заслала людей у тривалу Гіджру, під час якої павутиння ТехноКорду розмотувалося за допомогою кораблів-«ембріоносців», кожен із яких був обладнаний устаткуванням для телепортації і доставив його на двісті планет і їхніх супутників у радіусі понад п’ятисот світлових років.
ТехноКорд зростав із кожним новим порталом. Звісно, вони плели і свої власні мережі телепортів, і доказ тому — існування контакту зі «схованою» Старою Землею. Та навіть розмірковуючи над цим потенціалом, я пригадую химерну порожнечу «метасфери» і розумію, що більша частина мережі поза Всемережжям — пустка, не колонізована штучними інтелектами.
[Твоя правда /
Кітсе /
Більшість із нас лишається
у комфорті
обжитих просторів]
— «Чому?»
[Тому що
там страшно /
і ще там
інші речі]
— «Інші речі? Інші інтелекти?»
[Кацу!]
[Надто добре
слово \\
Речі /
Інші речі /
Леви
і
тигри
і
ведмеді[125]]
— «У метасфері є чужинці? Отже, Корд лишається у прозорах мережі телепортів, наче щури в стінах старого будинку?[126]»
[Примітивна метафора /
Кітсе /
але точна \\
Мені подобається]
— «А людське божество — майбутній Бог, який розвився, як ти розповідав — цей чужинець — не воно?»
[Ні]
[Людський бог
розвився / розів’ється / в
іншій площині /
іншому середовищі]
— «Де ж?»
[Коли вже так хочеться знати /
то в коренях квадратних Gh/c5 і Gh/c3]
— «А причому тут узагалі планківські час і довжина?»
[Кацу!]
[Якось Уммон спитав
у меншого світла //
Ти садівник > //
// Так // пролунала відповідь \\
// Чому в ріпи немає коріння > \\
Уммон запитав у садівника \
який не міг відповісти \\
// Тому що \\ сказав Уммон //
дощової води досить]
Над цим я трохи замислився. Тепер, коли до мене вертається уміння дослухатися до тіні сутності, захованої під словами, Уммонів коан складним не здається. Коротка дзен-приповістка — це його спосіб повідомити, не без сарказму, інформацію у межах наукових знань і специфічної антилогіки, яка так часто трапляється у наукових відповідях. Коментар про дощову воду говорить про все і ні про що водночас. Як почасти і наука. Уммон з іншими Вчителями навчають так само; можна пояснити, чому в жирафи довга шия, але не те, чому вона не розвинулася в інших видів. Можна пояснити, чому людство еволюціонувало в інтелектуальному відношенні, а дерево біля парадного під’їзду — ні.
А от планківські рівняння спантеличують.
Навіть мені відомо, що простенькі рівняння, що їх згадав Уммон, є комбінацією трьох фундаментальних фізичних констант: гравітаційної, планківської і швидкості світла. У результаті 
та 
і описують величини, яких інколи називають квантовим часом та квантовою довжиною, — мінімальні значимі одиниці просторочасу. Так звана планківська довжина дорівнює 10-35 метра, а планківський час — 10-3 секунди.
Дуже мало. Дуже швидко.
Але саме там, за словами Уммона, розів’ється наш людський Бог... колись розів’ється.
А потім до мене доходить із силою образності й істинності поезії, яку я писав у свої найкращі дні.
Уммон говорить про квантовий рівень самого просторочасу! Про шумовиння квантових флуктуацій[127], яке всуціль єднає всесвіт і дозволяє існувати кротовинам телепортів, мостам передач каналу «світло+»! «Гарячу лінію», яка в неймовірний спосіб передає повідомлення між двома фотонами, що рухаються у протилежних напрямках!
Якщо штучні інтелекти ТехноКорду існують у будинку Гегемонії, ніби щури в стінах, то наш Бог людства в минулому і прийдешньому[128] народиться в атомах дерева, молекулах повітря, в енергіях любові, і ненависті, і страху, у заплавах сну... навіть у проблиску очей архітектора.
125
алюзія на розмову Дорогі Ґейл, Страшила і Бляшаного Лісоруба у відомій однойменній екранізації казки Лімена Френка Баума (1856-1919) «Чарівник країни Оз» (The Wizard of Oz, 1939; пер. Мара Пінчевського, 1977) — фільмі-мюзиклі режисера Віктора Флемінґа (пер. студії «Омікрон», 2013) — під час їхньої подорожі через страшний ліс.
126
див. Говард Філіпс Лавкрафт. Щури в стінах (The Rats in the Walls, 1924; пер. Остапа Українця і Катерини Дудки, 2016). За сюжетом горор-оповідання, головний герой виявляє, що під старовинним маєтком своїх пращурів існує місто звироднілих заледве не до тваринного стану людців (тих самих «щурів у стінах»), яких вирощувала його канібальська сім’я.
127
квантова (часопросторова) піна — поняття квантової механіки, запропоноване американським фізиком-теоретиком Джоном Вілером (1911-2008) на позначення самої основи неоднорідної «тканини Всесвіту» у 1955 р.
128
пор. Ніс iacet Arthurus, rex quondam, rexque futurus (
Також «The Once and Future King» [Король у минулому і прийдешньому] (1938-1977) — назва великого артурівського роману в чотирьох частинах англійського письменника Теренса Генбері Байта (1906 — 1964), із якого Ден Сіммонс запозичив образ «хвороби Мерліна».