Сол не знає. Сол знову усвідомлює, що йому начхати. Сол хоче повернути собі доньку.
Схоже, Воєнна рада досягла консенсусу — бомбі бути.
Хоча Міна Ґледстон засідає в голові стола, але їй по-особливому неприємні відчуття самості, які накотилися на неї через недосипання протягом надто тривалого часу. І заплющити очі, бодай на секунду, означає скотитися вниз по чорній льодовій гірці втоми, а тому повік вона не склеплює, навіть коли очі горять огнем і дзуміння нескінченних рапортів, бесід і термінових нарад стишується за цупкими запонами виснаження.
Усі члени Ради спостерігали за тим, як жаринки оперативного з’єднання 181.2 — ударна група капітана Лі — згасали одна за одною, поки з первинних сімдесяти чотирьох не лишилася тільки дюжина, що вперто просувалася до центру все ближчого Рою. Серед живих і крейсер Лі.
Під час мовчазного декласування, цієї абстрактної та все ж таки напрочуд привабливої презентації наглої й занадто реальної смерті, адмірал Сінґх і генерал Морпурґо нарешті дали свою понуру оцінку цієї війни.
— ...Збройні сили та Нове бусидо розраховані на регіональні конфлікти, незначні сутички, наперед окреслені межі та скромні цілі, — підсумував Морпурґо. — Маючи при зброї менше півмільйона людей у ЗСГ, ми навіть не виходимо на кількісні показники деяких із країн Старої Землі тисячолітньої давнини. Рій спроможний потопити нас завдяки банальній кількісній перевазі й виграти за суто арифметичними показниками.
Сенатор Колчев люто подивився на нього із протилежного краю стола. Лузієць активно — набагато жвавіше від Ґледстон — проявляв себе під час дебатів, що відбулися після заслуховування рапортів, і питання адресували йому значно частіше, ніж Директрисі, так начебто раптом усі підсвідомо збагнули, що влада покидає її і смолоскип проводу незабаром перейде в інші руки.
Рано ще, міркує Ґледстон, склавши пальці хаткою й обіпершись на них підборіддям, поки Колчев шпетить генерала.
— ...про відступ і захист головних планет другої хвилі, звісно, включно із Центром Тау Кита, але ж не забувати й про інші важливі промислові світи: Малий Ренесанс, Фудзі, Денебі-Фір, Луз?
Генерал Морпурґо подивився собі під носа і пошарудів паперами, ніби намагаючись приховати спалах гніву в очах:
— Сенаторе, друга хвиля вичерпає свій перелік цілей за десять стандартних днів. Удар по Малому Ренесансу відбудеться за дев’яносто годин. Я ж зараз кажу про те, що з нинішніми розміром, структурою і технологіями, доступними Збройним силам, я не певен, що нам удасться відстояти хоча би одну планету... наприклад, ЦТК.
Тут підскочив сенатор Какінума:
— Генерале, це не прийнятно!
— Згоден, сенаторе, — підвів погляд Морпурґо, — але така правда життя.
Голова Президії Про Тем Дензел-Гайят-Амін мотав шпакуватою чуприною:
— Це безглуздо. Невже не існувало ніяких планів захисту Мережі?
Із місця йому відповів адмірал Сінґх:
— Найгірші сценарії можливих загроз свідчили про те, що якщо Рої вирішать нас атакувати, в нас буде мінімум вісімнадцять місяців на підготовку.
Прокашлявся міністр дипломатії Персов:
— Емм... якщо ми збираємося здати двадцять п’ять планет Вигнанцям, адмірале, то скільки мине часу, перш ніж обидві хвилі становитимуть небезпеку решті планет Мережі?
Сінґху навіть не треба було звірятися із записами чи комлоґом:
— Залежно від цілі, пан-Персове. Найближча до них планета Всемережжя, Есперанс, розташована у дев’яти стандартних місяцях льоту для найпершого Рою. Найвіддаленіша — Домашня система — за чотирнадцять років на рушіях Гокінґа.
— Цього досить, аби перевести економіку на воєнні рейки, — озвалася сенатор Фельдштайн. Її виборцям у Світі Барнарда лишилося жити менше сорока стандартних годин. І вона заприсяглася, що буде разом із ними, коли настане кінець. Її голос був чітким та позбавленим емоцій. — У цьому є сенс. Обмежити витрати. Навіть загубивши ЦТК та ще зо два десятки планет, Гегемонія спроможна продукувати неймовірні ресурси для війни... навіть за дев’ять місяців. У Вигнанців підуть роки на те, щоби проникнути вглиб Мережі, тому ми повинні задавити їх своєю індустріальною масою.
— Під час першої та другої хвиль нападу ми втратимо деякі незамінні ресурсні бази. Удар по економіці Мережі буде просто приголомшливий, — похитав головою міністр оборони Імото.
— А в нас є інший вибір? — поцікавився Петерс, сенатор від Денебі-Драй.
Усі очі звернулися до особи, котра сиділа поруч із радником штучних інтелектів Альбедо.
Ніби задля акценту на врочистості моменту до складу Воєнної ради була введена нова персона-Штінт, якій доручили представити урядовцям пристрій, що носив таку неоковирну назву: «зброя типу смертельного жезла». Радник Нансен, чоловік високий, засмаглий, розслаблений, вражаючий, переконливий і гідний довіри, аж пашів рідкісною харизмою лідерства, завдяки якій такі особи і подобаються та варті поваги з перших хвилин.
Міна Ґледстон із самого початку відчула відразу і страх до нового радника. Директрисі здавалося, що цю проекцію експерти Штінтів сконструювали саме для того, щоби люди їй вірили та корилися — що, власне, вже й відбувалося за столом. Вона боялася, що звістка, яку їм ніс Нансен, означала смерть.
Технологія жезла смерті була відома в Мережі досить тривалий час. Її розробив ТехноКорд, а у використання вона надходила тільки Збройним силам та спеціально вишколеним службам безпеки Будинку уряду й особистим Преторіанцям Ґледстон. Жезл не опікав, не вибухав, не стріляв, не плавив і не спопеляв. Він не видавав ніяких звуків, він нічого не випромінював у видимому діапазоні, не лишав по собі звукового сліду. Його ціль просто вмирала.
Тобто — якщо ця мішень була людиною. Радіус дії жезла обмежувався всього лише п’ятдесятьма метрами, але в його межах люди, на яких він був націлений, гинули, а тварини та все інше — аж ніяк. Розтини показували, що синапси в жертви перебували в абсолютно переплутаному стані, але інших пошкоджень виявити не вдавалося. Жезли смерті просто покладали край вашому існуванню. Багато поколінь офіцери ЗСГ використовували їх як персональну зброю на близькій дистанції і вважали атрибутами влади.
Тепер же, за словами радника Нансена, ТехноКорд довів до бездоганного стану пристрій, що діяв за принципом жезла смерті у великих масштабах. Штучні інтелекти довго вагалися, чи ставити людей до відома про його існування, але з огляду на термінову й жахливу загрозу вторгнення Вигнанців...
Питання сипалися завзято й інколи здавалися цинічними, причому військові сприймали новину набагато скептичніше, ніж цивільні. Так, пристрій, що діє за принципом жезла смерті, може позбавити нас Вигнанців, але що робити з громадянами Гегемонії?
Евакуюйте їх у сховища на одній із лабіринтових планет, відказував Нансен, повторюючи попередній план радника Альбедо. П’ятикілометровий шар гірської породи захистить людей від будь-яких наслідків поширюваних жезлом смерті хвиль.
Яка проникаюча сила цього смертельного випромінювання?
Смертоносна дія обмежена радіусом у три світлові роки, холодно і впевнено заявив Нансен, абсолютний торговець смертю у своїй передостанній рекламній репліці. Такого діапазону має вистачити, щоби повністю зачистити будь-яку систему від Рою-нападника. І він не шкідливий для найближчих від місця застосування зоряних систем. Дев’яносто два відсотки планет Мережі розташовані за п’ять світлових років одна від одної і далі.
А що з тими, кого неможливо буде переправити у сховища? Це наполегливе питання прозвучало із вуст Морпурґо.
Радник Нансен усміхнувся і розкрив долоню, ніби показуючи, що він нічого не приховує. Не вмикати пристрою, поки влада не переконається, що всіх громадян Гегемонії евакуйовано або захищено, відповів він і додав: — «Урешті-решт, процес повністю контролюватимете ви».
Фельдштайн, Сабенсторафем, Петерс, Персов та багато інших ураз піднеслися духом. Таємна зброя, що покладе край усім таємним озброєнням. Вигнанців можна попередити... організувати демонстрацію.