Ще більше сотень тисяч операторів базової площини, а поміж них і так звані кіберпанки ти системні ковбої[154], просто загубилися, їхні аналогові персони потрапили під обвал інфосфери, у багатьох мізки згоріли від перевантаження нейрошунтів або ж ефекту, що пізніше став відомий як нульовий відклик.
Мільйони людей загинули у своїх особливих помешканнях, доступ до яких був можливий лише через телепорти — їхні ізольовані апартаменти стали для них смертельними пастками.
Єпископ Церкви Останньої Спокути (і провідник культу Ктиря в одній особі) намислив було відсидітися Останні Дні в затишку шикарно обставленої печери, видовбаної глибоко під хребтом Крука у північному приполярні планети Невермор-Дарма. Туди і звідти вели лише резервні телепорти. Єпископ загинув із кількома тисячами своїх причетників, екзорцистів, лекторів і служок, котрі нігтями намагалися продряпати собі шлях у святая святих, аби розділити з Його Високоповажністю останні ковтки повітря.
Мільярдерка-видавець Тайріна Вінґрін-Фіф дев’яноста семи стандартних років од народження, учасниця суспільного життя понад три сторіччя завдяки чуду терапії Поульсена та кріогеніки, прийняла помилкове рішення провести той доленосний день у своєму кабінеті, що був на чотириста тридцять п’ятому поверсі Шпиля «Транслінії» у Вавилонському кварталі П’ятого міста ЦТК. За робочий стіл вона могла потрапити винятково через телепорт. П’ятнадцять годин вона відмовлялася вірити, що крах телепортів — це надовго, і лише потім таки зглянулася на благання своїх підлеглих по комунікаційних каналах та відключила стіни силового поля так, щоб її могла підібрати «емтешка».
Але Тайріна слухала інструкції не досить уважно. Через вибухову декомпресію жінку просто викинуло з чотириста тридцять п’ятого поверху, як ото корок вистрілює із розбовтаної пляшки шампанського. А її підлеглі та рятувальники на «емтешці» присягалися, що стара дама лаялася на всі заставки впродовж чотирьох хвилин, поки летіла вниз.
На більшості планет слово «хаос» набуло нового значення.
Фактично вся економіка обвалилася разом із місцевими інфосферами та мегасферою Мережі. Трильйони марок, зароблених як тяжкою працею, так і сумнівними способами, просто припинили своє існування. Універсальні картки більше не працювали. Машина повсякдення дала збій, чхнула і заглухла. На багато тижнів, або й місяців, або й років — залежно від світу — без чорного ринку та його монет і банкнот стало нічим платити за бакалію, за проїзд у громадському транспорті, за найпростіший борг або послуги.
Однак депресія, що прокотилася Всемережжям, ніби цунамі, — це всього-лишень дрібний штрих, який обмірковуватимуть значно пізніше. Для більшості ж родин ефект виявився миттєвим і дуже особистісним.
Наприклад, батько чи матір, котрі, як і завжди, вирушили на роботу, скажімо, з Денебі-Фір на Ренесанс-В., додому потрапили не ввечері цього ж дня, а за одинадцять років, і це тільки в тому разі, якщо їм вдалося одразу сісти на один із нечисленних гокінґових спін-зорельотів, що долали відстані між світами по-дідівському.
Члени заможних родин, що слухали промову Ґледстон у своїх модних мультипланетних резиденціях, підвели голови, аби подивитися один на одного, відділені кількома метрами та відкритими порталами між кімнатами, кліпнули раз очима і позалишалися розмежовані світловими роками та реальними роками лету. А їхні кімнати тепер межували просто з порожнечею.
Діти, відправившись на відстань кількох хвилин у школу чи табір або лишившись під наглядом няньки, встигли подорослішати, перш ніж знову побачили батьків.
Ґранд-Анфілада, яку і до цього трошки обкарнали вітри війни, тепер узагалі зникла в небутті, а її нескінченний пояс прекрасних крамниць і престижних ресторанів перетворився на фрагменти суцільного несмаку, яким ніколи не судилося знову стати одним цілим.
Ріка Тетіс пересохла зі зникненням велетенських порталів, що помутнішали і згасли. Вода розлилася по околицях, русло проступило на поверхню, а на осонніх двохсот світах лишилася гнити риба.
Спалахнули бунти. Луз розірвав сам себе, наче вовк, що пожер свої власні тельбухи. Нову Мекку пройняли корчі мучеництва. Панна Ціндао-Сішуан одсвяткувала звільнення від орд Вигнанців, після чого під гаслом «гегемоняку на гіляку» стратила кілька тисяч колишніх бюрократів Мережі.
Бунтувала і Мауї-Заповітна, але протягом святкувань тисячі нащадків Перших Родин, що подорожували верхи на плавучих островах, змістили з владних крісел іншосвітян, які наклали руки на всю планету. Внаслідок революції мільйони приголомшених та переміщених власників курортів було приставлено розбирати тисячі бурових платформ і туристичних центрів, що поцяткували Екваторіальний архіпелаг, ніби шкірний висип.
На Ренесанс-Векторі стався короткий спалах насильства, в результаті якого відбулася ефективна соціальна реформа та зреалізувалися серйозні ініціативи, що мали дати відповідь на питання, як прогодувати урбанізовану планету, де немає ферм.
Міста Нордгольма спорожніли, а його населення повернулося на узбережжя холодних морів та прабатьківських риболовецьких промислів.
На Парваті — безлад і громадянська війна.
На Сьомій Дракона панували радощі та стався переворот, за яким прийшов новий штам ретровірусної пошесті.
Фудзі зустріла катастрофу із філософським упокоренням та не забарилася терміново організувати будівництво орбітальних верфей, де збиратиметься флот гокінґових спін-зорельотів.
На Есквіті всі довго переводили стрілки один на одного, після чого владу в світовому парламенті прибрала до рук Соціалістична лейбористська партія трудящих.
На Пацемі молилися. Новий Папа, Його Святість Тейяр І, скликав вселенський собор — Ватиканський, 39-й за ліком — і проголосив нову еру в житті Церкви та вповноважив учасників підготувати місіонерів для тривалих подорожей. Багато місіонерів. Для багатьох подорожей. Папа Тейяр заявив, що новочасні місіонери займатимуться не прозелітизмом, а пошукуванням[155]. Церква, що призвичаїлася жити на межі вимирання, як багато інших живих видів, пристосувалася та вижила.
На Темпе бунтували, вбивали і вели до влади демагогів.
На Марсі ставка, що перебувала в Командному училищі «Олімп», певний час контактувала зі своїми найвіддаленішими плацдармами по «світлу+». Саме тут підтвердили, що «хвилі вторгнення Вигнанців» по всій галактиці, крім системи Гіперіона, просто зупинилися. Перехоплені кораблі ТехноКорду виявилися порожніми та незапрограмованими. Навала скінчилася.
На Метаксасі відбувалися заворушення і репресалії.
На Кум-Ріяді самопроголошений шиїтський аятола-фундаменталіст виїхав із пустелі, закликавши йти за собою тисячу послідовників, і протягом кількох годин стер з лиця планети сунітську місцеву владу. Новий революційний уряд повернув владу муллам і відкрутив годинник назад на дві тисячі років. Люди нетямилися з радості.
На Армаґасті, периферійному світі, нічого особливо не змінилося. Хіба що з’явився дефіцит туристів, нових археологів та інших імпортних предметів розкоші. Армаґаст був лабіринтовою планетою. Його лабіринт порожнів.
На Хевроні панікував іншосвітянський осередок у Новому Єрусалимі, але старійшини-сіоністи швидко повернули планеті та місту лад. З’явилися плани. Рідкісні предмети першої необхідності іншосвітного походження було ревізовано та розпайовано. Пустелі зазнали меліорації. Ферми — розширення. Дерева — розсаджування. Люди скаржилися одне одному, дякували Богу за спасіння, сперечалися із Богом через незручності, спричинені цим самим спасінням, та продовжували займатися своїми справами.
На Божегаї досі палали всі материки, а димний покрівець застилав небо. Невдовзі після того, як його минув останній корабель «Рою», багато десятків кораблів-дерев стартували у хмари, повільно злітаючи на термоядерних рушіях під захистом полів, створених ерґами. Покинувши гравітаційну яму планети[156], більшість із цих зорельотів розлетілися в міріадах напрямків по всій площині галактичної екліптики та почали свій тривалий розгін перед квантовими стрибками. Пучки повідомлень «світлом+» помчали від кораблів-дерев до далеких Роїв, що на них чекали. Розпочався новий засів.
154
прямі відсилання до епохального роману американського письменника-фантаста Вільяма Ґібсона «Нейромант» (Neu-romancer, 1984; пер. Ольги Любарської, 2017), що фактично заклав підвалини і літературний стандарт фантастичного антиутопічного жанру кіберпанк, головними темами якого є розвиток і проникнення інформаційних технологій у повсякденне життя людини на фоні соціальних катаклізмів, екологічних проблем та урбанізації, зазвичай за участі штучних інтелектів.
155
прозелітизм (від
156
гравітаційна яма — викривлена тілом область простору, модель її гравітаційного поля, що оточує тіло в просторі. Чим масивніше тіло, тим «глибша» яма. Розвиток поняття про потенціальну яму — область простору, де присутній локальний мінімум потенціальної енергії частки.