— Добре-добре, — пробурчав генерал Морпурґо, — ми це й самі знаємо, Яні. Давай хутчіше.
Молодий полковник вдав усміх на обличчі, непомітно кивнув генералові та Директрисі Ґледстон і знову заговорив, але вже не настільки впевненим голосом:
— Шифровані передачі каналом «світло-плюс», які ми одержуємо впродовж останніх трьох (за стандартним виміром) діб із точки TF42, повідомляють про жорстокі сутички між розвідниками евакуаційних сил і передовими елементами міграційного куща Вигнанців...
— Рою! — перебив його Лі Гант.
— Так, — Яні повернувся до ерзац-екрана, і всі п’ять метрів молочного скла раптово ожили. Для мене весь цей показ незбагненної в’язі потаємних символів, кольорових векторів, базового коду й армійських абревіатур був китайською грамотою. І тільки провокував ще більше нерозуміння. Можливо, і для всіх цих великих цабе та політиканів він також видавався тарабарщиною, але ніхто з них не показував цього. Я почав новий ескіз Ґледстон, із бульдожим профілем Морпурґо на фоні.
— Попри те що попередній аналіз засвідчив близько чотирьох тисяч вихорових слідів у гокінґовому просторі заданого району, цю цифру можна вважати хибною, — правив далі молодий полковник Яні. Навіть не знаю, прізвище це чи ім’я... — Як вам відомо, міграційний... е-е... перепрошую, Рій може налічувати до десяти тисяч окремих одиниць, але більшість із них становить дрібні та неозброєні або досить нікчемні у військовому значенні засоби. Згідно ж з оцінкою відповідних сигнатур у мікрохвильовому, надсвітловому та інших діапазонах, можна припустити, що...
— Перепрошую, — перебила доповідача Ґледстон, чий постарілий голос різко контрастував із медвяними звуками, які лилися зі сторони офіцера, — то ви нам врешті-решт скажете, скільки кораблів Вигнанців мають військове значення?
— Е-е... — полковник зиркнув на старші чини.
Тут прокашлявся генерал Морпурґо:
— На нашу думку, шість... чи сім сотень. Це максимум, — проказав він. — Немає про що переживати.
— А який розмір нашої бойової групи? — повела бровою Директриса Ґледстон.
Морпурґо кивком дав знати молодому полковникові, щоби той став по команді «вільно». Відповідав тепер він:
— В оперативному об’єднанні сорок два близько шістдесяти кораблів, Директрисо. В оперативному...
— Сорок два — це ж наші евакуаційні сили? — уточнила Ґледстон.
Генерал Морпурґо ствердно кивнув, і мені здалося, що я помітив натяк на поблажливість у його усмішці:
— Так, мем. Оперативна група вісімдесят сім крапка два — наша бойова група — квантувалася в систему близько години тому. Вона...
— Шістдесят кораблів можна назвати адекватною відповіддю шістьом чи сімом сотням? — запитала Ґледстон.
Морпурґо глянув на одного з колег-офіцерів, ніби закликаючи до терпіння.
— Так, мем. Більш ніж адекватною. Директрисо, ви повинні розуміти одну річ: «шістсот рушіїв Гокінґа» тільки звучить грізно. Це ще не привід переживати через усі ці їхні одномісники, бій-розвідники або ті п’ятимісні кораблі, які вони називають «уланами». У сорок другому оперативному об’єднанні майже дві дюжини лінійних спін-зорельотів першого рангу включно з ударними кораблями «Тінь Олімпу» і «Станція Нептун», кожен із яких здатен нести понад сто винищувачів або торпедоносців, — Морпурґо понишпорив у кишені, видобув із неї електронну сигарету (а якщо висновувати з розмірів, то й цілу сигару), заправлену рекомбінованим тютюном, аж раптом, здається, пригадав несхвальне ставлення до них з боку Ґледстон і знову заховав у кишеню. Чоловік спохмурнів. — Щойно група вісімдесят сім крапка два завершить розгортання на місцевості, нашої сукупної вогневої сили вистачить на добрий десяток Роїв.
Суплячись і далі, генерал кивнув Яні, щоби той продовжував.
Полковник прокашлявся і тицьнув указівкою на ерзац-екран:
— Як можна побачити, оперативне об’єднання сорок два без проблем розчистило плацдарм, необхідний для початку будівництва телепорту, яке ми розпочали півтора місяці тому за стандартним мережевим часом і от щойно вчора завершили о шістнадцятій двадцять чотири стандартного часу. Перші надокучливі вольтижерські наскоки Вигнанців у точці TF42 було відбито без утрат. Генеральна битва відбулася, а за минулі дві доби пройшов і головний двобій між загонами оперативного з’єднання і головними силами Вигнанців. Епіцентр битви знаходиться ось тут... — Яні іще раз махнув рукою, і під кінчиком указівки частина ерзац-екрана спалахнула голубим вогнем, — двадцять дев’ять градусів над площиною екліптики, в тридцятьох астрономічних одиницях від світила Гіперіона та приблизно в тридцяти п’яти сотих астрономічної одиниці від гіпотетичного краю хмари Оорта в цій системі.
— Втрати? — спитав Лі.
— У межах прийнятного, враховуючи вогневий контакт такої тривалості, — доповідав далі молодий полковник, сам вигляд якого говорив про те, що він ніколи не наближався до зони ураження ворожим вогнем ближче, ніж на світловий рік. Свою біляву чуприну він акуратно зачісував на один бік, і тепер вона блищала в насиченому світлі ламп. — Знищено або зникли безвісти такі кораблі Гегемонії: двадцять шість швидких ударних кораблів, дванадцять торпедоносців, три факельники, дозаправник «Гордість Есквіта» і крейсер «Третя Дракона».
— Людські втрати? — уточнила Директриса Ґледстон. Її голос звучав дуже тихо.
Яні блискавично позирнув на Морпурґо, але той уже самостійно відповідав на запитання:
— Близько двох тисяч трьохсот. Але рятувальна операція все ще триває. Ми досі маємо надію відшукати вцілілих членів екіпажу «Третьої Дракона», — він поправив кітель і продовжував далі: — Цифри треба оцінювати в протиставленні із підтвердженими втратами Вигнанців, які становлять щонайменше сто п’ятдесят кораблів. Під час наших рейдів углиб міграц... Рою було ліквідовано ще десь тридцять-шістдесят суден, включно з розплідниками комет, гірничорудними заводами та щонайменше одним командним кущем.
Міна Ґледстон потерла вузлуваті пальці.
— Чи враховує оцінка утрат... наших утрат... пасажирів та екіпаж корабля-дерева «Іґґдрасіль», зафрахтованого під евакуацію?
— Ні, мем, — хвацько відрапортував Яні. — Попри те, що в названий час відбувався ворожий рейд, наш аналіз вказує на те, що «Іґґдрасіль» знищено не Вигнанцями.
— А ким? — здивувалася Ґледстон.
— Наскільки нам відомо в даний момент — диверсантами, — він вивів на екран іще одну карту системи.
Генерал Морпурґо звірився із годинником і проказав:
— Що ж, переходьте до оборонних рубежів на планеті, Яні. Через тридцять хвилин Директрисі виголошувати промову.
Я закінчив ескіз Ґледстон і Морпурґо й озирнувся в пошуках нового об’єкта. Непростим завданням міг би стати Лі Гант, що мав невиразне обличчя із ніби по крихтах назбираними рисами. Знову підвівши погляд, я побачив голограму із глобусом Гіперіона, що вже перестав обертатися і, перш ніж остаточно завмерти в картографічній проекції Робінсона-Берда, розгорнувся в кілька послідовних двовимірних проекцій[14] — косокутну еквідистантну, Бонне, ортографічну, розеткову, Ван дер Ґрінтена, з розривами, композитну гомолосинусоїдну Ґуда, гномонічну, синусоїдну, азимутальну еквідистантну, поліконічну, гіперкоректну Куваці, комп’ютерну ешерівську, Бріземайстера, Бак-мінстера, циліндричну Міллера, мультиколіграфну, стандартну супутникову.
Я всміхнувся. Це була найвеселіша річ від самого початку засідання. Кільком представникам Ґледстон уже ввірвався терпець. Їм потрібно було ще хвилин із десять провести з Директрисою до початку трансляції.
— Як вам відомо, — почав був полковник, — за шкалою Тюрон-Лом’є, подібність Гіперіона до стандарту Старої Землі становить дев’ять цілих вісімдесят дев’ять сотих...
— Та Христа ж ради, — прогарчав Морпурґо, — переходь до диспозиції і крапка!
— Так точно! — зглитнув полковник і підняв указівку. Упевненість в голосі куди й поділася. — Як вам відомо... Тобто... — він тицьнув на північний материк, що плавав у повітрі, немовби невдалий ескіз конячої голови та шиї, що драним краєм уривався там, де мали би починатися м’язи грудей і спини тварини, — це Еквус. Офіційна назва інша, але всі його так називають із часів... Це Еквус. Пасмо островів, що простяглося на південний схід... тут і тут... зветься Кішка і Дев’ятихвістка. Насправді цей архіпелаг має понад сто... Хай там як... Другий найбільший континент — Аквіла. Ви могли помітити, що його обриси нагадують орла Старої Землі. Ось тут дзьоб... на північно-західному узбережжі... ось тут випущені пазурі, на південному заході... та мінімум одне крило здійняте, простягається на південно-східне узбережжя. Ось ця частина називається плато Розкрилля, і вона по суті недоступна через вогнелісся, але ось тут і ще тут, на південному заході, розташовані головні фібропластові плантації...
14
суміш цілком реальних та вигаданих картографічних проекцій — способів відображення поверхні будь-якого тіла на площині. Розеткова, гіперкоректна Куваці, комп’ютерна есерівська, мультиколіграфна, стандартна супутникова проекції — художній вимисел.