Гегемонія сіонізму над більшість глобальних владних центрів
Сьогодні ми маємо справу із великим ворожим табором, що складається зі світових сил. Цей табір сформований у міжнародних центрах сил – фінансових та економічних наддержав – які здебільшого контрольовані сіоністами та великими капіталістами. Цей табір використовує все що може задля конфронтації з Ісламською Республікою. І, на жаль, всередині країни є люди, що знаходяться під їхнім впливом. Певні люди приєдналися до опозиційного табору і намагаються здійснити удар. На жаль, це факт. Однак серед людей також є пильні, обізнані та вмотивовані. І вони діють активно. Вони благочестиві. Вони цікавляться принципами Ісламської Республіками та її підґрунтям. Ось це правди, на яких заснована Ісламська Республіка. На щастя, ми зробили прогрес протягом останніх років.
Поступки перед Ізраїлем призводять до ще більшого насильства
Іранці усвідомлюють цю правду й інші нації повинні зрозуміти це. На щастя, багато ісламських та вільних націй в світі більш-менш розуміють цю проблему. За 45 років, які минули після окупації Палестини (сказано у 1992 – прим. перекладача) я дійшов висновку, що все більше арабських держав та палестинських організацій поступилися, а нахабство і насильство з боку ворогів зросло. Як наслідок, палестинці мають лише один спосіб звільнити себе: це збройна і самовіддана боротьба, яку слід вести як у Палестині, так і за її межами. Обов’язок усіх мусульман світу – сприяти цій ісламській боротьбі.
Вороги користуються браком пильності мусульман
Ісламська умма повинна залишатись пильною і повинна пам’ятати цей свій обов’язок. Вороги Бога користуються браком пильності мусульман, інакше наскільки сильними були кілька сотень тисяч сіоністів, які розпочали це? І сьогодні їхнє число зросло до кількох мільйонів, не дивлячись на всі протести, які вони викликали в світі. Якби глави ісламських держав були пильними і якби ісламські нації були пильними, то чи змогла б тоді американська підтримка врятувати Ізраїль? Ясно що ні. Мусульмани перестали бути пильними і ось чому вороги змогли проявити свою силу. Наші вороги не є аж такими сильними: це ми не впевнені у своїх силах.
Ізраїльська змова про мир
Звісно, апеляція до слова «мир» сьогодні – це хитрість, яку використовують сіоністи й ті, хто їх підтримку – Америка є їхнім найбільшим помічником. Вони кажуть: «Домовтесь про мир. Які у вас є непорозуміння?» Так, мир це добре, але де і з ким? Уявіть, що хтось увірвався у ваш дім, почав бити вас, образив вашу дружину й дітей, захопив дві з половиною кімнати вашого дому із трьох, які у вас були і потім сказав: «Чому ви скаржитеся до різних людей? Чому ви продовжуєте боротись? Давайте домовимось про мир». Хіба це мир? Мир буде доречний коли окупант залишить будинок і тоді, якщо між вами будуть проблеми, інші можуть долучитися і допомогти вам домовитись про мир. Ви сидите у нашому домі. Ви вчинили багато злочинів на нашій батьківщині і якби могли здійснити іще більше злочинів, то здійснили б. Сіоністський режим продовжує атакувати південь Лівану майже щоденно. Він атакує не ліванських солдат, а скоріше села і школи у південному Лівані. Кілька днів тому (сказано 31 грудня 1999 – прим. перекладача) сіоністський режим атакував школу в південному Лівані, убивши малих дітей. Ці діти не атакували сіоністів і не мали жодної зброї. Природа сіоністів агресивна. В той день, коли сіоністи увійшли до південного Лівану і вбивали людей, як вони це робили у Дейр-Ясіні та інших місцях, ніхто не кривдив їх. Принаймні ті люди, яких вони вбили, не робили нічого такого, що б заслуговувало на це. Звичайно, частина хороброї арабської молоді боролась проти них. І тоді вони казали: «Чому ви вторглися до нашого дому і робите усе це?» Однак люди, ображені сіоністами і були змушені залишити свої ферми і села через різанину, не робили нічого. Отже, агресія є частиною природи самого режиму. Із самого початку, сіоністський режим був заснований на примусі, насиллі, жорстокостях, і надалі лише вдосконалюється в цих характеристиках. Він не може й не буде робити якийсь прогрес без жорстокості та примусу і ви усе ще стверджуєте, що палестинці повинні досягти миру із цим режимом?! Який мир? Ніхто б не воював з ними, якби вони не були жадібними. Іншими словами, нехай вони повернуть Палестину її реальним господарям, заберуться геть, або нехай попросять в уряду Палестини дозволу частині з них або усім їм залишатись у Палестині. Війна почалась після того, як вони вдерлися до палестинських домівок. Вони вигнали палестинців з їхніх домівок й нині поводяться з ними жорстоко. Вони також стали поширювати своє насильство на інші країни регіону. Нині вони є загрозою для усіх націй. Таким чином, мир, який вони намагаються укласти – стане кроком для подальшої агресії. Якщо такий мир буде укладений, він стане лише відпочинком перед підготовкою до наступної агресієї.