Початок Трисоляріанської кризи вістував перше зіткнення всього людства зі спільним ворогом, тож сподівання у врегулюванні цієї ситуації, покладені на Організацію Об’єднаних Націй, очікувано зросли. Навіть консервативно налаштована частина населення вважала, що ООН повинна пройти через процес радикальних змін і отримати більші повноваження й доступ до ресурсів у своїй діяльності. Радикальна частина разом із ідеалістами навіть виступала за створення Федерації Землі й визнання ООН світовим урядом.
Малі країни виказували більшу зацікавленість у підвищенні статусу ООН, сподіваючись таким чином скористатися можливістю отримати технічну й економічну допомогу від великих країн; натомість великі держави не висловлювали захоплення такими пропозиціями. Насправді після початку кризи великі країни швидко зорієнтувались і почали інвестувати значні кошти в основні дослідження, які мали стосунок до технологій космічної оборони. Частково це пояснювалося усвідомленням того, що космічна оборона відіграватиме важливу роль у міжнародній політиці майбутнього, а отже, частка участі країни в обороні буде вирішальним аргументом у визначенні політичної ваги й значущості держави на міжнародній арені. З іншого боку, хоча країни давно планували здійснити ці дослідження, проведення їх у таких масштабах і в такій безпрецедентній кількості в усіх галузях науки одночасно раніше було неможливе. Головні причини: обмеження ресурсу національних економік, неможливість допустити погіршення добробуту населення, а також обмеження, накладені міжнародними угодами. Тож настання Трисоляріанської кризи для політиків великих держав стало еквівалентом вікна можливостей для Президента Кеннеді за часів Холодної війни, щоправда, в стократному масштабі. Зважаючи на все це, великі держави вкрай неохоче приставали на пропозиції делегувати ширші повноваження ООН, хоча, зважаючи на дедалі більшу глобальну хвилю піднесення й пов’язаний із цим постійний тиск із боку світової спільноти, їм довелося зробити кілька суто декоративних поступок щодо втрати суверенітету в прийнятті рішень; щоправда, їх так само легко було скасувати. Навіть їхній внесок у створення загальної системи космічної оборони лишався виключно номінальним.
Ключовою фігурою першого періоду кризи стала тодішня Генеральний секретар ООН Заїр. Вона вважала цей момент слушною нагодою для перетворення ООН зі здебільшого дорадчого органу й місця для дискусій на незалежне політичне утворення з вирішальним впливом на створення системи оборони Сонячної системи.
Але для досягнення поставленої мети ООН потрібно було мати в розпорядженні значно більшу кількість ресурсів. Запуск проєкту «До зірок» і був однією зі спроб здобути до них доступ. Незалежно від результатів проєкту сама спроба реалізувати цей план стала свідченням неабиякого політичного хисту та жвавості уяви Заїр.
Міжнародно-правовим підґрунтям старту проєкту «До зірок» стала Конвенція про космічне право, що не була дітищем Трисоляріанської кризи. Конвенція народилася після тривалого процесу підготовки й переговорів іще в докризові часи в результаті доопрацювання Договору про космос 1967 року й здебільшого базувалася на принципах і положеннях Антарктичного договору та Конвенції ООН із морського права.
Територіально дія докризової Конвенції про космічне право обмежувалася поясом Койпера, але Трисоляріанська криза змусила зайнятися довгостроковим плануванням використання ресурсів і за межами Сонячної системи.
Щоправда, зважаючи на той факт, що тогочасний рівень розвитку людства не давав змоги навіть ступити на поверхню Марса, ініціювати внесення змін до Конвенції до закінчення початкового періоду її дії — 50 років — було не раціонально. Проте великі держави вирішили, що обговорення цієї проблеми стане чудовою демонстрацією їхньої покірності волі ООН, тож до Конвенції було внесено зміни, якими регулювалися особливості використання ресурсів за межами Сонячної системі. Відтепер розвідка й промислове видобування всіх природніх ресурсів за межами поясу Койпера могла здійснюватися виключно під егідою та з дозволу ООН. Також запропоновані зміни давали визначення чималій кількості новітніх термінів і понять: зокрема з’явилося перше в міжнародному праві означення «цивілізації» та «природних ресурсів» як сукупності всього того, що ще не було окуповано іншими цивілізаціями, окрім людської. В історичні анали ці правки увійшли як «Кризові доповнення».
Другою причиною запуску проєкту «До зірок» було зародження доктрини Ескапізму. Тоді розвиток цієї ідеї перебував на початковому етапі, й майбутні негативні наслідки ще не були настільки явними, тож доктрина розглядалася як один із найвірогідніших для людства варіантів вирішення кризи. З цієї точки зору значення й цінність зірок поза Сонячною системою, особливо тих, які мають на орбіті планети земного типу, зростала по експоненті.
За первісним задумом проєкт «До зірок» передбачав надання ООН повноважень для проведення аукціонів із набуття права власності на деякі зоряні системи з планетами за межами Сонячної системи. Потенційними покупцями могли бути як країни, підприємства, некомерційні об’єднання, так і фізичні особи, а отримані кошти планувалося інвестувати в проведення фундаментальних досліджень, необхідних для розбудови єдиної системи оборони Сонячної системи під егідою ООН.
Генеральний секретар переконувала, що зоряних систем вистачить у будь-якому випадку, бо їх кількість майже безмежна. Так, на відстані 100 світлових років від Сонячної системи відкрито близько 300 тисяч зірок, а на відстані 1000 світлових років їх чисельність обраховується вже десятками мільйонів. За найконсервативнішими підрахунками десята частина цих систем має планети, що обертаються довкола зірок. А отже, проведення аукціону з продажу невеликої частини не матиме впливу на майбутнє космічного розвитку людства.
Така дивна пропозиція на той час привернула неабияку увагу світової спільноти. І хоча постійні члени Ради оборони Землі були не в захваті від такої ініціативи, але, детально проаналізувавши запропоновані новації, кожен із них дійшов висновку, що їх утілення не матиме негативних наслідків в осяжному майбутньому. Натомість, якщо ветувати й цю ініціативу, настання несприятливих політичних наслідків буде неминучим. Отже, після численних суперечок і компромісів межа, за якою зірку можна було виносити на аукціон, була відсунута від поясу Койпера до дистанції в 100 світлових років, і пропозицію схвалили.
Але проєкт «До зірок» закінчився, заледве розпочавшись, із однієї простої причини: охочих придбати зірку майже не знайшлося. Загалом було продано лише 17 зірок, і всі — за стартовою ціною, а Організація Об’єднаних Націй заробила цією ініціативою трохи більше 40 мільйонів доларів США.
Усі покупці зажадали анонімності, тож ЗМІ лишалося тільки здогадуватися, що саме спонукало цих осіб витратити стільки грошей на фактично непотрібний аркушик паперу, навіть якщо він має певну юридичну силу. Можливо, усвідомлення володіння далеким іншим світом і зігріває комусь душу, хоча жодних можливостей бодай колись дістатися його не існує (а деякі зась навіть побачити неозброєним оком).
Генеральний секретар Заїр, однак, не вважала, що план виявився невдалим. Вона стверджувала, що результати були саме такими, на які вона й розраховувала. Проєкт «До зірок» був, по суті, політичною декларацією Організації Об’єднаних Націй.
Проєкт швидко згинув у мороці людської пам’яті, а його появу визнали класичним прикладом нераціональної поведінки людського суспільства на початку кризи. Але ті ж тригери, що запустили проєкт «До зірок», майже одночасно дали старт значно успішнішому проєкту «Обернені до стіни».
Рік 4-й Епохи кризи. Юнь Тяньмін
Юнь Тяньмін зателефонував до національного представництва проєкту «До зірок» за номером, указаним на відповідному веб-сайті.
Після цього він набрав номер Ху Веня й попросив дізнатися всю особисту інформацію про Чен Сінь, яку тільки можна знайти: місце проживання, номер посвідчення особи тощо.