Хоча технологія переміщення у просторі з використанням криволінійного прискорення ще не була теоретично обґрунтована, проте, вочевидь, складність її реалізації є значно меншою, ніж технології, потрібної для Чорного домену.
Однак політ зі швидкістю світла сам собою не гарантував людству безпеки. Ця технологія годилася лише для втечі до інших зірок і таїла в собі забагато невизначеностей. Навіть за успішної її реалізації майбутнє людства, що опиниться посеред величезної порожнечі космосу, залишиться непередбачуваним. Водночас пересторога щодо ескапізму додавала чимало політичних перешкод та пасток на шляху реалізації цього плану.
Але багато хто був просто одержимим побудовою космічних кораблів, здатних рухатися зі швидкістю світла, маючи на меті щось інше, ніж просте виживання.
Проте для людства часів Епохи мовлення найрозумнішим вибором було намагатися реалізувати всі три плани.
Рік 8-й Епохи мовлення. Вибір долі
Чен Сінь уперше завітала до штаб-квартири своєї компанії «Зоряне кільце». Вона ніколи до цього не цікавилася справами, бо вважала, що це величезне багатство не належить їй та, ймовірно, не належить і Юнь Тяньміну. Вони обоє володіли зіркою, але багатство, отримане від неї, мало належати всьому суспільству.
Проте тепер «Зоряне кільце» могло стати інструментом для реалізації її мрії.
Штаб-квартира компанії займала ціле гігантське дерево. Найвиразнішою особливістю будівлі була абсолютна прозорість усіх внутрішніх приміщень, а оскільки показник заломлення використаних будівельних матеріалів був близьким до такого ж показника повітря, всі перегородки та інші внутрішні структури були транспарентними. Можна було бачити, як ходять люди та мерехтить незліченна кількість інформаційних вікон. Споруди, що звисали з гілок дерева, нагадували прозорі формікарії, в яких снують різнокольорові мурахи.
У залі засідань, розміщеному на верхівці дерева, Чен Сінь зустрілася із топ-менеджментом «Зоряного кільця». Усі запрошені на зустріч виявилися бадьорими та розумними молодими людьми. Більшість із них побачили Чен Сінь уперше і не приховували свого захвату та поваги до неї.
Після закінчення зустрічі Чен Сінь і АА залишилися на самоті у порожній конференц-залі й почали обговорювати майбутнє компанії. До сьогодні послання Юнь Тяньміна й успішне розшифрування прихованої інформації ще залишалися невідомими широкому загалу. Задля його безпеки ООН та Об’єднаний флот розробили план поступового ознайомлення суспільства з результатами роботи спеціалістів, який полягав у видаванні отриманої інформації за результати досліджень науковців Землі. Навіть планувалося провести заздалегідь провальні експерименти для приховування реального джерела інформації.
Чен Сінь уже призвичаїлася до скляної підлоги і не відчувала нападів акрофобії. Залою ширяли кілька інформаційних вікон, на яких у реальному часі транслювалися зображення з будівельних майданчиків «Зоряного кільця», розташованих на орбіті Землі. Одне з вікон демонструвало величний хрест на геосинхронній орбіті. Після отримання послання від Юнь Тяньміна очікування дива, яким втішалася більшість, поступово зійшла нанівець. А після початку реалізації проєкту «Бункер» швидко згаснув і релігійний запал. Церква припинила інвестувати в будівництво хреста, й об’єкт швидко занепав. Зараз почалося його демонтування, від первісної споруди залишилася лише «І», що здавалася навіть більш значущим символом.
— Мені не подобається Чорний домен, — сказала АА. — Його правильніше буде називати чорною гробницею. Це самопоховання.
Чен Сінь глянула крізь скляну підлогу на місто внизу і відповіла:
— Мені так не здається. У мої часи Землю ніщо не зв’язувало з Усесвітом. Усе людство жило проблемами Землі та рідко звертало увагу на зірки над головами. Люди прожили так п’ять тисяч років, і не можна стверджувати, що це життя було паскудним. Насправді навіть зараз Сонячна система відокремлена від решти Всесвіту. Тих, хто по-справжньому відлетів у космос, не так багато — трохи більше тисячі на двох космічних кораблях.
— Але я відчуваю, що, відгородивши себе від Усесвіту, ми перестанемо мріяти.
— З якого дива? У давнину теж були щастя і радість, давні люди мріяли не менше за нас. Насправді ми бачитимемо зірки і всередині Чорного домену, щоправда, ще не знаємо, який вигляд вони матимуть… Власне, особисто мені також не подобається цей план.
— Я знала, що він тобі не до душі.
— Я вболіваю за кораблі, які рухатимуться зі швидкістю світла.
— Нам усім вони подобаються. «Зоряне кільце» має стати піонером у будуванні подібних кораблів!
— Я думала, що ти не погодишся — для цього потрібно спочатку зробити колосальні інвестиції у фундаментальні дослідження.
— Ти гадаєш, що я просто бізнесменка, яка женеться лише за прибутками. Це правда — я така, як і всі члени ради директорів. Усі ми сконцентровані на отриманні максимального прибутку, але це жодним чином не суперечить ідеї побудови надшвидкісних космічних кораблів. Із політичних мотивів уряд, безумовно, сконцентрується на проєктах «Бункер» та «Чорний домен», а побудову космічних кораблів віддасть на поталу приватному бізнесу… Але ми візьмемо участь у реалізації проєкту «Бункер», а зароблені гроші вкладемо у вивчення технологій для створення кораблів, що рухатимуться зі швидкістю світла.
— АА, я от що думаю: велика частина фундаментальних досліджень щодо криволінійного прискорення та Чорного домену буде спільною. Ми можемо почекати, поки уряд і Всесвітня академія наук закінчать власні дослідження, і на цьому базисі розвиватимемо теоретичні напрацювання стосовно руху зі швидкістю світла.
— Так, ми маємо заснувати власний дослідницький інститут і переманювати до себе науковців. Серед них багато людей, які просто одержимі ідеєю побудови надшвидкісних кораблів, а в міжнаціональних і урядових проєктах їм ніде розгулятися…
Слова АА перервали сигнали великої кількості інформаційних вікон, які раптом з’явилися в залі. Вікна різних розмірів вигулькували зусібіч, котилися, немов різнокольорова лавина, і незабаром поховали під собою кілька великих вікон, які демонстрували процес будівництва у космосі. Поява такої кількості інформаційних вікон свідчила про якусь непередбачувану подію, проте замість того, аби чітко інформувати, цей шквал збивав із пантелику зайвим обсягом інформації. Що і сталося з АА та Чен Сінь: вони бачили, що незліченна кількість вікон наповнена здебільшого складними текстовими та динамічними зображеннями, і встигали моніторити тільки ті, що містили виключно графічну інформацію. В одному вікні Чен Сінь побачила кілька переляканих облич, камера сконцентрувалася на парі очей, які поступово заповнювали весь екран під супровід крику…
Нововиникле вікно із зображенням секретарки АА зайняло центральну позицію перед їхніми очима. Секретарка перелякано дивилася на АА та Чен Сінь.
— Тривога! Нас атакують!!! — закричала вона.
— Що відбувається? — запитала АА.
— Після активації першого блоку Системи раннього сповіщення про напад на Сонячну систему було одразу виявлено фотоїд!
— Напрямок і відстань?
— Я не знаю. Вони не повідомляли, лише сказали…
— Це офіційна інформація? — спокійно запитала Чен Сінь.
— Здається, ні. Але всі ЗМІ немов показилися! Це точно правдива інформація! Біжимо до космодрому і рятуймо наші життя! — Секретарка вихором зникла з інформаційного вікна.
Чен Сінь та АА продерлися крізь щільний масив інформаційних вікон до прозорої стіни конференц-зали. Місто унизу вже охопив хаос — значно побільшало літаючих автомобілів, а впорядкований рух змінився абсолютно непрогнозованим. Транспортні засоби на великій швидкості намагалися продертися крізь затори. Один із автомобілів урізався у гігантське дерево, вибухнувши вогняною кулею. За мить унизу з’явилися ще два стовпи полум’я та диму…
AA вибрала кілька інформаційних вікон і почала уважно вивчати їхній зміст. Чен Сінь спробувала сконтактувати з членами КІІ. Більшість абонентів виявилися зайнятими, вдалося зв’язатися лише з двома. Один знав не більше за них. Інший підтвердив Чен Сінь, що Підрозділ №1 Системи раннього сповіщення про напад на Сонячну систему спостерігав певні аномалії, але й він не знав конкретних даних. Член КІІ також зазначив, що ні Об’єднаний флот, ні Організація Об’єднаних Націй не оприлюднили офіційного попередження про атаку за теорією Темного лісу, але від цього оптимізму все одно не додалося.