Ґао Вей був зачарований отриманим стабільним зразком чорної діри. Пропрацювавши стільки років і не змінивши бодай одну цифру після коми константи, чиє значення наближалося до 300 тисяч кілометрів на секунду, Ґао Вей відчував тривогу і розчарування. Зрозумівши всю непохитність одного з фундаментальних законів природи, він став відчувати одночасно зневагу і страх перед законами Всесвіту. Але тепер він мав перед очима дещо, здатне стиснути Леду до 21 нанометра в діаметрі. За її горизонтом подій, у внутрішній просторово-часовій аномалії відомі закони Всесвіту переставали діяти.
Ґао Вей часто годинами залишався біля обмежувальної сітки, пильно вдивляючись у чорну діру з відстані п’яти кілометрів, спостерігаючи, як вона слабко виблискує, як і зараз на наших очах. Час від часу він навіть стверджував, що чорна діра промовляє до нього і він здатен дешифрувати повідомлення, які вона надсилає своїми мерехтливими спалахами.
Свідків того, як його затягнуло в чорну діру, не було. Якщо й існували відеозаписи цього інциденту, вони лишилися неопублікованими. Оскільки він був одним із провідних спеціалістів проєкту «Чорна діра», то мав доступ до пароля від вхідної групи обмежувальної сітки. Швидше за все, Ґао Вей увійшов усередину і зачаровано рушив до чорної діри, допоки гравітація не стала занадто сильною, відрізавши йому шляхи для відступу… Імовірно, він хотів зблизька роздивитися предмет своєї одержимості або ж потрапити всередину аномалії, де закони Всесвіту вже не працюють, щоб покінчити з усім цим.
Те, що відбувалося далі, важко описати словами. Після зникнення Ґао Вея вчені стали спостерігати за чорною дірою за допомогою дистанційно керованого мікроскопа. На горизонті подій крихітної чорної діри діаметром 21 нанометр їм таки вдалося відшукати фігурку людини — це і був Ґао Вей.
Відповідно до загальної теорії відносності для віддаленого спостерігача плин часу біля горизонту подій різко сповільнюється, а отже, процес падіння Ґао Вея за горизонт розтягується нескінченно.
Але Ґао Вей у власній системі відліку вже опинився за горизонтом подій.
Іще дивнішим був той факт, що пропорції тіла Ґао Вея лишалися нормальними. Можливо, через невеликі розміри чорної діри припливні сили на нього не діяли. Хоча його тіло стиснуло до мікроскопічних розмірів, проте і простір там був надзвичайно викривленим. Тому багато хто з фізиків вважав, що тіло Ґао Вея залишилося неушкодженим навіть після досягнення горизонту подій. Інакше кажучи, він, імовірно, міг ще бути живий.
Через це страхова компанія відмовилася виплачувати винагороду за договором страхування життя, хоча у власній системі відліку Ґао Вей опинився за горизонтом подій і, швидше за все, був мертвий. Однак договори страхування пов’язані з настанням подій у системі відліку нашого реального світу, а тому довести загибель Ґао Вея було неможливо. Неможливо навіть було розпочати процес врегулювання виплат, оскільки настання страхової події не підтверджене. Ґао Вей досі падає у чорну діру, і цей процес для нас ніколи не закінчиться.
Одна жінка подала позов до Всесвітньої академії наук із метою заборонити проведення досліджень цього зразка чорної діри. Подальші дистанційні спостереження навряд чи принесли б нові результати, а тому всі очікували серйозніших маніпуляцій, як-от відправки масивних об’єктів усередину чорної діри для генерування потужного випромінювання та гіпотетичного порушення часу-простору біля горизонту подій. Однак, якщо Ґао Вей іще був живий, подібні маніпуляції могли становити для нього неабияку небезпеку. Жінка не виграла справи, проте з інших причин програму з вивчення цього зразка чорної діри згорнули, а Швидкість світла ІІ перетворилася на місто-привид. Тепер нам лише залишається чекати, поки чорна діра повністю випарується. За розрахунками це триватиме приблизно пів століття.
Хоча тепер ми знаємо, що Ґао Вея хтось усе-таки кохав. Та, на жаль, він про це так і не дізнався. Пізніше ця жінка часто навідувалася сюди і намагалася за допомогою радіохвиль та нейтрино передати своє послання всередину чорної діри. Вона навіть написала любовне зізнання великими літерами біля обмежувальної сітки. Я не знаю, чи може Ґао Вей із його системи відліку побачити написане, оскільки він перетнув горизонт подій і опинився в синґулярності… Як би там не було, але тут нема простих відповідей.
Чен Сінь знову поглянула на слабкі спалахи синього світла в темній безодні руїн та уявила людину, яка довіку падатиме за горизонт подій, де зупинився навіть плин часу. Ця людина, з точки зору нашого світу, ще жива, але у своєму світі вона мертва… Скільки дивних доль і немислимих історій…
Чен Сінь видалося, що чорна діра спалахами дійсно передає якусь інформацію, підморгуючи, ніби людина. Вона відвела погляд, відчуваючи, що в її серці порожнеча не менша, ніж ці руїни посеред безкінечності космосу.
— Їдьмо до Зоряного кільця, — сказала вона Цао Біню.
Рік 11-й Епохи сховищ. Зоряне кільце
Коли човник із Цао Бінєм і Чен Сінь наблизився до Зоряного кільця, його перестріли військові кораблі Федерального флоту, які блокували місто. Понад 20 кораблів міжзоряного класу вже другий тиждень тримали місто в облозі. Це були велетенські бойові судна, але на тлі космічного міста вони здавалися утлими сампанами поряд із океанським лайнером. Тут була зібрана більша частина сил Федерального флоту.
Коли обидва трисоляріанські флоти зникли у безкраї Всесвіту й перервався будь-який зв’язок між Трисолярисом та людством, іншопланетні загрози набули зовсім інших форм. Об’єднаний флот, створений із метою протистояння загарбницьким планам Трисоляриса, втратив своє значення і поступово занепадав, допоки не був остаточно ліквідований. Частина кораблів флоту перейшла у власність Федерації Сонячної системи; таким чином, уперше виникла ситуація, за якої абсолютна більшість збройних сил людства контролювалася єдиним об’єднаним урядом. Крім того, розмір флоту значно зменшився, оскільки потреба в нарощуванні військової міці відпала. Щойно стартував проєкт «Бункер», понад сто військових кораблів міжзоряного класу було списано й передано на переобладнання для цивільного використання. Після демонтажу озброєння та замкнених систем життєзабезпечення вони почали використовуватись як вантажні човни для перевезення матеріалів і обладнання між планетами та містами. У строю залишилися лише 30 кораблів міжзоряного класу. Протягом більш ніж 60 років жодного нового військового корабля не було введено в експлуатацію, оскільки будівництво двох-трьох таких човнів коштувало стільки ж, як зведення ще одного космічного міста. Та й нагальної потреби у розбудові флоту не існувало, оскільки більшість сил було залучено до розширення Системи раннього сповіщення.
Човник отримав від кораблів блокади наказ зупинитися і приготуватися до стикування з патрульним човном. Той був настільки маленьким, що звіддаля можна було розгледіти тільки випромінювання двигуна внаслідок процесу гальмування, а сам корпус вдалося побачити лише після наближення. Коли патруль пристикувався до їхнього човника, Чен Сінь роздивилася прибулих військових. Порівняно з попередньою епохою, вигляд їхніх одностроїв дуже змінився: у дизайні з’явилося більше ретро-деталей і стало менше футуристично-космічних елементів, тож вояки більше нагадували класичних армійців земних держав.
Після завершення стикування на їхній човник перебрався чоловік середнього віку в костюмі та шкіряних черевиках. Навіть у невагомості він рухався граційно та виважено, ніби й не існувало тісної кабіни, розрахованої лише на двох пасажирів.
— Добридень! Мене звуть Блер, і я повноважний посланець Президента Федерації. Мені довірено провести фінальні перемовини з адміністрацією міста Зоряне кільце. Я міг переговорити з вами безпосередньо зі свого корабля, але з поваги до звичаїв докризових часів вирішив прибути до вас особисто.
Чен Сінь завважила, що від часів останньої епохи змінилися й політики: відкритість і напористість поступилися місцем розсудливості, стриманості та ввічливості.