Будова планетарної системи навколо зірки — одна з характеристик, яку легко визначити навіть під час спостережень зі значної відстані. Для високорозвиненої цивілізації достатньо одного погляду, аби все зрозуміти.
Хіба в такому разі план людства пересидіти в сховках не стане для спостерігачів очевидним?
Слабкість і незнання не є перешкодами для виживання, на відміну від зарозумілості.
«Одкровення» відділяло від двовимірної площини вже менше тисячі кілометрів, і корабель падав усе швидше й швидше.
— Дякую всім за службу. Хоча ми лише нещодавно познайомилися, нам вдалося налагодити добру співпрацю, — сказав Василенко.
— Вдячний усім, із ким довелося жити в Сонячній системі, — завершив Бай Айс.
«Одкровення» влетіло у двовимірну площину, швидко перетворившись на частину плаского зображення й освітивши на кілька секунд яскравим феєрверком темну безодню простору. Утворену двовимірну картину, що розтягнулася на величезну відстань, можна було легко побачити з «Аляски», яка перебувала за сто тисяч кілометрів. На ній у найдрібніших деталях розрізнялися всі члени екіпажу «Одкровення»: вони опинилися розкладеними поруч, ніби трималися за руки, оголюючи в двох вимірах кожну клітину власних тіл.
Вони стали одними з перших, уплетених у цю гігантську картину глобальної руйнації.
Рік 68-й Епохи сховищ. Плутон
— Повертаймося на Землю, — тихим голосом мовила Чен Сінь. Це було перше рішення, що спало їй на думку серед хаотичних пошуків виходу з ситуації.
— Земля — справді гарне місце для очікування кінця всього сущого: опале листя таки падає до коріння. Але ми сподіваємося, що «Зоряне кільце» візьме курс до Плутона, — відповів Цао Бінь.
— До Плутона?
— Так, бо він перебуває в точці афелію відносно двовимірної площини. Невдовзі уряд Федерації виступить із публічною заявою щодо нападу за теорією Темного лісу. А отже, велика кількість космічних кораблів вирушить у цьому напрямку. Хоча фінал виявиться однаковим для всіх, такі кораблі виграють трохи більше часу.
— Про яку тривалість часу йдеться?
— Уся Сонячна система в межах поясу Койпера перейде у двовимірність протягом 8–10 днів.
— Тоді про що мова? Це не так багато, аби турбуватися про щось інше. Повертаймося на Землю, — відповіла АА.
— Уряд Федерації хоче довірити вам одну справу.
— Хіба нам під силу зробити бодай щось?
— Не про велике йдеться. Зараз уже не залишилося нічого насправді важливого. Але хтось висловив ідею, що теоретично можна розробити програмне забезпечення, яке переводитиме двовимірну картинку у тривимірні зображення об’єктів. Ми сподіваємося, що колись, у далекому майбутньому, якась високорозвинена цивілізація зможе відновити тривимірну проєкцію нашого світу з двовимірного зображення Сонячної системи. І хоча це будуть лише омертвілі образи нашої цивілізації, згадка про людську культуру не зникне в Усесвіті. На Плутоні функціонує Музей культури людства, де зберігається чимало безцінних реліквій. Оскільки будівля музею зведена в товщі самої планети, ми переймаємося, що під час трансформації у два виміри ці культурні реліквії змішаються з ґрунтом планети до стану, коли неможливо буде відновити первісну картину. Ми хотіли б, щоб ви вивезли реліквії на борту «Зоряного кільця» і рівномірно розкидали їх у космічному просторі, аби вони трансформувалися у двовимірну картину поодинці, зберігши свою структуру. Можна розглядати таку операцію як своєрідну рятувальну місію… Звісно, це утопічні ідеї, але краще зробити бодай щось, ніж просто здатися. Окрім того, Ло Цзі зараз на Плутоні, й він хотів із вами зустрітися.
— Ло Цзі? То він іще живий?! — вигукнула АА.
— Так, хоча йому вже майже двісті років.
— Що ж, гаразд. Летимо на Плутон, — відповіла Чен Сінь. Раніше такий політ і зустріч сприймалися б як надзвичайна подія, але зараз уже нічого не мало особливого значення.
— То ми летимо на Плутон? — раптово почувся приємний чоловічий голос.
— Ти хто? — поцікавилася АА.
— Я штучний інтелект бортової системи «Зоряного кільця». То ми летимо на Плутон?
— Так, що ми маємо робити?
— Вам лише потрібно підтвердити наказ. Решту я зроблю за вас.
— Курс на Плутон.
— Авторизацію пройдено. Курс прокладається. «Зоряне кільце» досягне прискорення в 1 g за три хвилини. Будь ласка, зважте на зміну напрямку сили тяжіння.
— Чудово, чим раніше ви відлетите, тим ліпше, — сказав Цао Бінь. — Після того як інформація стане загальнодоступною, може початися безлад. Сподіваюся, що ми ще матимемо нагоду поговорити. — Цао Бінь погасив інформаційне вікно швидше, ніж Чен Сінь і АА встигли попрощатися. Вочевидь, він мав значно важливіші справи.
Крізь ілюмінатор вони побачили, що на обшивці гігаміста вдалині з’явилося кілька блакитних полисків — це були відблиски працюючих двигунів «Зоряного кільця». Чен Сінь і АА притиснуло до боку сферичної кабіни — вони відчули, як їхні тіла обважніли. Корабель швидко досягнув прискорення в 1 g. Після того як вони вдвох — ще заслабкі після гібернації — змогли звестися на ноги і визирнути в ілюмінатор, Юпітер знову з’явився в їхньому полі зору. Планета все ще здавалася величезною, вони віддалялися занадто повільно, аби побачити неозброєним оком, як вона зменшується у розмірах.
Після відльоту штучний інтелект бортової системи провів для них коротеньку екскурсію кораблем. Як і однойменний літальний апарат попереднього покоління, це «Зоряне кільце» також належало до класу невеликих зоряних космічних кораблів і могло взяти на борт до чотирьох осіб. Більшу частину внутрішнього об’єму судна займала система підтримки життєдіяльності, яка, за підрахунками могла легко забезпечити потреби вдесятеро більшої кількості людей, ніж вміщував корабель. Система підтримки життєдіяльності була розділена на чотири ідентичні підсистеми, які мали дублювати одна одну, якщо якась вийде з ладу. Ще одна особливість конструкції «Зоряного кільця» — можливість безпосередньо приземлятися на середні за розмірами кам’янисті планети, що було надзвичайно рідкісною опцією для кораблів зоряного класу. Зазвичай подібні судна оснащувалися човниками для висадки екіпажу на поверхню. Спуск у гравітаційні колодязі планет вимагав надзвичайно високої міцності корпусу корабля, що призводило до значного здорожчання вартості проєкту. А отже, враховуючи заплановані входи у щільні шари атмосфер планет, «Зоряне кільце» мало форму з високим ступенем обтічності, що також було нехарактерно для кораблів зоряного класу. Зважаючи на всі факти, можна припустити, що корабель проєктували таким чином, аби у разі виявлення в космічному просторі планети земного типу він міг на триваліший термін стати прихистком для екіпажу. Можливо, саме через наявність подібних поліпшень «Зоряне кільце» й обрали для виконання місії з перевезення культурних реліквій людства.
«Зоряне кільце» приховувало всередині й багато інших дивовиж: наприклад, кабіна корабля, окрім усього іншого, мала шість невеликих секцій площею від 20 до 30 квадратних метрів. Кожна з них була оснащена автоматичним механізмом компенсації зміни напрямку гравітації під час прискорення корабля, який до того ж обертав ці секції навколо їхніх осей для створення штучної гравітації. У цих секціях були відтворені різноманітні земні ландшафти: невеликий луг із чистим струмочком, що дзюркотить у траві; гайок із джерельцем; крихітний пляж із прибоєм, що накочував хвилями на берег… Ці пейзажі, просторово обмежені та витончені, немов намисто з відбірних перлин, відтворювали на борту корабля найкращі земні куточки. Реалізація подібного дизайнерського рішення на невеличкому космічному кораблі зоряного класу коштувала надзвичайно дорого.
Чен Сінь відчувала жаль і смуток, що такий довершений корабель із мікросвітом усередині приречений перетворитися незабаром на пласку картину. Вона будь-що намагалася уникнути думок про інші грандіозні та величні об’єкти, яким також невдовзі судилося зникнути, — загроза переходу у двовимірність нависала чорною парою крил над її думками, і вона не наважувалася підвести погляд.