— Я дещо хотіла спитати. Коли зупиниться падіння простору навколо Сонячної системи у два виміри?
— Ніколи.
Чен Сінь здригнулася та із зусиллям відірвала голову від крісла, настирливо свердлячи очима Ґуань Їфаня.
— Тебе це лякає? Невже ти гадаєш, що у цій галактиці, у цілому Всесвіті лише Сонячна система трансформується у два виміри? Ха-ха-ха…
Насмішкуватий тон співрозмовника примусив Чен Сінь почуватися некомфортно.
— Те, що ти сказав, позбавлене будь-якого сенсу. Принаймні використання редукції просторових вимірів як зброї. У довгостроковій перспективі подібна атака обернеться проти самих нападників: їхній світ рано чи пізно так само опиниться у двовимірній пастці!
Запала тривала тиша, яку знову порушила Чен Сінь, не витримавши мовчанки:
— Ґуаню!
— Ти занадто добросердечна… — тихим голосом відізвався Ґуань Їфань.
— Я не розумію…
— Існує спосіб, за допомогою якого нападник може убезпечитися. Добре подумай над цим.
Чен Сінь довго мовчала, але зрештою здалася:
— Я не можу нічого вигадати.
— Я знаю. Бо ти занадто добра для таких пропозицій. Усе просто: нападник спочатку має опанувати технологію видозмінення власного виду для виживання у Всесвіті з меншою кількістю вимірів. Наприклад, чотиривимірні живі істоти мають перетворитися у тривимірну форму життя, тривимірні — у двовимірну. Коли трансформація цивілізації нападників для існування у низьковимірному просторі завершиться, вони можуть починати масштабні килимові бомбардування ворогів, не переймаючись наслідками.
Чен Сінь знову надовго замовкла.
— Тобі це нічого не нагадує? — запитав Ґуань Їфань.
Чен Сінь і справді пригадувала ту дивну розмову більш ніж чотирьохсотлітньої давнини, коли об’єднана експедиція членів екіпажів «Синього простору» та «Гравітації» відшукала Кільце у чотиривимірному просторі.
> Ви створили чотиривимірний простір?
> Ви розповіли, що вийшли з моря. Ви створили море?
> Отже, цей чотиривимірний простір для вас чи вашого творця — те саме, що море — для нас?
> Це вже калюжа. Море давно висохло.
> Чому на такій маленькій ділянці простору скупчилося стільки космічних кораблів, чи то поховань?
> Коли пересихає море, риба збивається в калюжі. Коли ж калюжі висихають — риба зникає.
> Тут зібрано всю рибу?
> Риби, винної у висиханні моря, тут нема.
> Вибачте, але це важко зрозуміти.
> Риба, яка висушила море, вийшла на сушу ще до того, як воно висохло, й перебігла з одного Темного лісу в інший.
— Перемога у війні вартує такого? — запитала Чен Сінь. Їй важко було уявити життя у світі з меншою кількістю вимірів. У двовимірному Всесвіті все довкола матиме вигляд лише кількох відтинків різної довжини. Чи погодиться хтось, народжений у тривимірному світі, закінчити життя на сплощеній поверхні, яка не має товщини? Зрозуміло, що те саме за аналогією мають відчувати чотиривимірні істоти після переміщення до тривимірного світу.
— Це однозначно ліпше за смерть, — відрізав Ґуань Їфань.
Не турбуючись про те, щоб вона оправилася від шоку, він вів далі:
— Швидкість світла також часто використовується як зброя для нападу. І я зараз говорю не про будівництво могили світла, чи чорного домену, як ви її називаєте. Це наша, слабких духом плазунів, відчайдушна спроба врятувати своє нікчемне життя. Боги зневажають подібний вибір. Під час ведення воєнних дій можна створити чорну діру зі зменшеною швидкістю світла, щоб запечатати ворога всередині; але частіше цю технологію використовують для зведення фортифікаційних споруд на кшталт міських мурів і бастіонів. Деякі зони із заниженою швидкістю світла настільки великі, що тягнуться через цілі рукави спіральних галактик. А в місцях щільного скупчення зірок велика кількість чорних дір із низькою швидкістю світла зливається в одну велику, що тягнеться на десятки мільйонів світлових років. Це Велика стіна посеред Усесвіту, й наскільки потужними та численними не були б кораблі міжзоряного флоту, що опинились усередині пастки, вони вже не зможуть вирватися назовні. Подібні перешкоди й захисні споруди вкрай важко оминути чи перескочити.
— Чим усе це закінчиться, якщо так триватиме й надалі? — спитала Чен Сінь.
— Кожна наступна розмірна атака потроху збільшує площу двовимірного Всесвіту, який рано чи пізно перевищить тривимірний. А одного дня зникне останній клаптик тривимірного світу й народиться новий Всесвіт. Що стосується маніпуляцій зі швидкістю світла для нападу та оборони, то всі ділянки зі зниженою швидкістю світла продовжать збільшуватися в розмірах, аж поки не зіллються в одну велику. Значення швидкості світла в цій зоні врівноважаться на медіані, яка й стане новим значенням у Всесвіті. І тоді вчені нововиниклої цивілізації, як-от ми з тобою, зможуть з упевненістю твердити, що швидкість світла у вакуумі заледве перевищує 10 кілометрів на секунду, хоча нині ми точно знаємо, що вона становить майже 300 тисяч кілометрів на секунду. Це лише два приклади. Гадаю, й інші фізичні закони Всесвіту цілком можуть бути використані як зброя, попри те що ми достеменно про це не знаємо. Цілком імовірно, для цього придатний будь-який закон. Можливо, у певних місцях Усесвіту зброєю можуть стати… Та ні, навіть я не можу в це повірити. Облишмо це.
— Ти про що?
— Основи математики.
Чен Сінь спробувала візуалізувати почуте, але даремно — їй бракувало уяви, щоб змалювати цю неймовірну картину.
— Це… це чисте божевілля. Чи перетвориться весь Всесвіт на повоєнні руїни? — Але за секунду їй спало на думку влучніше порівняння: — Чи ж на руїни перетворяться закони фізики?
— Цілком імовірно, вони вже перетворилися… Зараз дослідження нового світу у царинах фізики та космології зосереджені лише на одному — спробі відновити первісний вигляд фізичних законів до початку війни. Вже існує досить повна теоретична модель, яка описує вигляд Всесвіту, ще не спотвореного війною. Понад 10 мільярдів років тому це було благословенне, по-справжньому райське місце Звісно, подібну велич та красу ми можемо описати тільки мовою математики — ми не в змозі візуалізувати Всесвіт того періоду, бо наш мозок не здатен оперувати картинами багатовимірного простору.
Чен Сінь знову пригадала ту розмову:
> Ви створили чотиривимірний простір?
> Ви розповіли, що вийшли з моря. Ви створили море?
— Ти хочеш сказати, що стародавній Усесвіт був чотиривимірним, а швидкість світла у вакуумі значно вищою за теперішню?
— Зовсім ні — тоді простір мав десять вимірів, а не чотири; а швидкість світла була не просто вищою, а близькою до нескінченності. Тоді світло могло впливати на об’єкти на відстані й переміщуватися з одного краю Всесвіту до іншого за планківський час… Якби й тобі пощастило побувати в чотиривимірному просторі, ти змогла би приблизно уявити, що за краса — десятивимірний світ.
— Господи, то ти маєш на увазі…
— Я нічого не стверджую достеменно, — заперечив Ґуань Їфань, ніби несподівано прокинувшись від марень. — Ми відшукали крихти істини, а решта — лише наші здогадки. То й стався до почутого відповідно — це просто темний міф, вигаданий новим людством.
Але Чен Сінь не хотіла полишати цю тему:
— …що після початку війни в Едемі розмірність простору кожен раз зменшувалася, як і швидкість світла щоразу сповільнювалася…
— Я вже казав, що не можу нічого стверджувати достеменно. Це все лише мої здогади та припущення, — відповів Ґуань Їфань уже м’якше. — Але так само жодна людина не ризикне й заперечити того, що реальність може виявитися страшнішою й темнішою за наші найгірші припущення… Безперечним є лише одне: Всесвіт помирає.
Корабель припинив прискорюватися, й вони знову опинилися в стані невагомості. Простір навколо них і зоряне море здавалися Чен Сінь розмитим нічним кошмаром, і тільки перевантаження давало певне відчуття реальності того, що відбувається. Вона радо віддалася сильним обіймам цієї невидимої пари рук, які додавали їй сил та наснаги, щоб бодай якось протистояти холоду й страху, викликаним почутими темними міфами Всесвіту. Тепер, коли відчуття перевантаження зникло, вона лишилася сам на сам із кошмарами. Чумацький Шлях нагадував величезний льодовик, що силиться приховати криваву пляму, а найближча зірка DX3906 — піч крематорію, яка палає над бездонною прірвою.